Оформлення матеріалів

Наукове видання «Мова і культура» рішенням Президії ВАК України включено до Переліку наукових фахових видань України, у яких можуть друкуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора й кандидата філологічних наук.

Редакційна колегія періодичного видання пропонує вашій увазі такі вимоги до змісту й оформлення наукових робіт відповідно до останніх вимог ВАК України та загальноприйнятих міжнародних стандартів.

Статті повинні відповідати галузям науки: «Літературознавство», «Мовознавство».

Відповідно до постанови президії ВАК України від 15.01. 2003 р. № 7-05/1 „Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України” (Бюлетень ВАК України. – 2003. – № 1) наукова стаття має містити такі обов’язкові елементи:

  • постановка проблеми в загальному та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями;
  • аналіз останніх досліджень та публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми і на які спирається автор;
  • виділення не розв’язаних раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;
  • формулювання мети статті (постановка завдання);
  • виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням одержаних наукових результатів;
  • висновки з дослідження, теоретичне і практичне значення, можливе впровадження, перспективи наукових розробок у цьому напрямку.

 

Перед назвою статті, яка друкується великими буквами, зліва пишеться УДК (нежирним), під ним указується прізвище автора (авторів), ініціали (без інтервалу) жирним шрифтом, і далі нежирним через кому – науковий ступінь,  посада (к.ф.н., д.ф.н., доц., проф., с.н.с., м.н.с., аспірант, викладач); під прізвищем указується місце роботи (КНЛУ, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка), місто, країна.; після трьох рядків назви – анотація (не меньше  70 знаків) та ключові слова (5-7 слів) мовою статті (українською, російською або іншою).

У кінці статті подається список використаної літератури під назвою – СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ або СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ або REFERENCES – в залежності від мови статті.

Після списку подаються ще дві анотації – українською мовою, якщо на початку анотація була російською мовою та навпаки – російською мовою,  якщо на початку анотація була українською мовою та англійською мовою, а саме – назва статті великими літерами, ім’я і прізвище автора (авторів), місце роботи (КНЛУ, Киевский национальний университет им. Т.Г. Шевченко), місто, країна, анотація (не меньше  70 знаків) та ключові слова (5-7 слів), наприклад:

УДК 811.161.1’42

Сыромля Н.Н., к.ф.н., доц.

Киевский национальный университет технологий и дизайна, Киев, Украина

СОВРЕМЕННЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ РУСИСТИКИ В ОБЛАСТИ ТЕОРИИ КОММУНИКАЦИИ И ДИСКУРСОЛОГИИ

В статье анализируются современные направления, разрабатываемые в русистике на стыке когнитивной лингвистики, теории коммуникации, лингвокультурологии, дискурсологии.

Лингвомагология – новое направление языкознания в рамках теории коммуникации, призванное изучать отображение образа, имиджа (отсюда термин) одного народа или страны в языковом сознании другого народа, лингвоимагология обладает собственным предметом, объектом, методом исследования. В рамках дискурсологии наблюдается формирование нового жанра исследования – синтез научного и художественного стилей, представленного в работах проф. Л. П. Ивановой.

Ключевые слова: лингвоимагология, дискурсология, новое направление, новый жанр.

 Для формирования лингвистического направления должны быть сформированы его объект, предмет, метод и методологические подходы, материал и телеологическая установка. Понятийный аппарат во многих новых направлениях лингвистики требует более детальной проработки и разграничения, методика анализа и материал исследования также пересекаются и не всегда дифференцируются.

Современное языкознание представлено следующими направлениями: когнитивная лингвистика, этнолингвистика, лингвокультурология, межкультурная коммуникация, дискурсология, лингвопрагматика, психолингвистика. Одним из молодых среди формирующихся направлений является разрабатываемая проф. Л. П. Ивановой лингвоимагология, тесно связанная с когнитивной лингвистикой и межкультурной коммуникацией…

 

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ

 

  1. Иванова Л. П. Дискурс микросоциума (типичной семьи с типичной фамилией) / Л. П. Иванова. – Киев, 2015.  – «Освита Украины».  – 64 с.
  2. Иванова Л. П. Европа в видении Н. С. Гумилева (лингвоимагологический аспект) / Л. П. Иванова // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія „Лінгвістика” : Збірник наукових праць. Випуск 18. – Херсон: ХДУ, 2013. – 327 с. – С. 183 – 187.
  3. Иванова Л. П. Критерии формирования нового лингвистического направления / Л. П. Иванова // Методологія та історіографія мовознавства: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Слов’янськ: ДДПУ, 2013. – 380 с. – С. 125 – 128.
  4. Иванова Л. П. Микросоциум в дискурсивном аспекте (воспитательный потенциал семьи) / Л. П. Иванова. – Saarbrücken 2015 Omni Scriptum GmbH & Co. ISBN: 978-3-659-60024-1. – 84 с.
  5. Иванова Л. П.  Русский Берлин в лингвоимагологическом аспекте / Л. П. Иванова. – К. : Издательский дом Дмитрия Бураго, 2017. – 108 с.
  6. Тропина Н. П. Зарождение нового жанра дискурсологии / Н.П. Тропина // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Лінгвістика : наук. журн. / Херсон. держ. ун-т. – Херсон: 2015. – С. 147-149.

Сиромля Н.М., к.ф.н., доц.

Київський національний університет технологій та дизайну, Київ, Україна

СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ РУСІСТИКИ В ОБЛАСТІ ЛІНГВОІМАГОЛОГІЇ І ДИСКУРСОЛОГІЇ

Стаття присвячена огляду сучасних напрямків русістики – лінгвоімагології і дискурсології. Лінгвомагологія – новий напрямок мовознавства в рамках теорії комунікації, який вивчає відображення образу, іміджу (звідси термін) одного народу або країни в мовній свідомості іншого народу, лінгвоімагологія має власний предмет, об’єкт, метод дослідження. В рамках дискурсології спостерігається народження нового жанру – синтез наукового та художнього стилів, представленого у роботах проф. Л. П. Іванової.

Ключові слова: лінгвоімагологія, дискурсологія, новий напрямок, новий жанр.

 Syromlya N. PhD, assistant professor

Kyiv national university of Technologies and Design, Kiev, Ukraine

MODERN RUSSIAN LANGUAGE RESEARCHES IN THE FIELD OF LINGVOIMAGOLOGY AND DISCOURSE STUDIES

The article is dedicated to an overview of modern Russian language studies – Lingvoimagology and Discourse studies. The theory of communication should be based on a solid foundation of lingvoimagology because the latter gives information on changes of communication during time, which factors influence upon these processes, in particular the role of the sender and recipient factor. In the process of intercultural communication one should take into account the established traditions of a dialogue and the process of their formation, lingvoimagology gives the information about these processes.

Lingvoimagology studies the image (hence the term) of a definite people or the country in the perception of another. This image is verbalized by assessing, precedent phenomena, paralinguistic situation. The material for lingvoimagological analysis is epistolary, memoirs, publicist and literary text. Lingvoimagology has its own subject, object, research methods. It is considered to be a new genres within Discourse studies – a kind of synthesis of scientific and belles-lettres style represented in prof. L. P. Ivanova’s works.

Key words: lingvoimagology, discourse studies, a new branch, a new genre.

 Анотація та ключові слова (мовою самої статті) – не меньше 60 друкованих знаків.

Текст статті

Список використаних джерел

Назва статті (рос. м.)

Ім’я та прізвище автора, (рос. м.)

Анотація та ключові слова (рос. м.)

Назва статті (англ. м.)

Ім’я та прізвище автора, (англ. м.)

Анотація та ключові слова (англ. м.)

Орієнтовний обсяг статті – до 20 000 друкованих знаків (0,5 др. арк., до 12 сторінок).

Оскільки анотація англійською мовою – це самостійне джерело інформації, що використовується в наукометричних базах, бажано, щоб її структура була такою: вступне слово про тему дослідження («The article deals with»; «This article examines the…»; «In this article, I explore…»); мета наукового дослідження («The aim of this study»); опис теоретичного і практичного значення роботи («The article gives a detailed analysis of…»); опис методології дослідження; основні результати («This article reports the results of a…»; «The main idea of the article is…»), висновки дослідницької роботи («The article is of interest to…»); цінність проведеного дослідження («The article is of great help to…»).

Використана в статті література (першоджерела) вказується після тексту статті, розміщується обов’язково в алфавітному порядку й оформлюється згідно із сучасними вимогами ВАК України (Бюлетень ВАК України, 2008. – № 3. – С. 13). Словосполучення «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» друкується посередині великими буквами.

Посилання на першоджерела наводять у квадратних дужках, де вказуються арабською цифрою номер першоджерела (цитованої праці), який відповідає номеру в списку використаних джерел, і сторінка (обов’язкова при цитуванні), наприклад: [2, с. 135]. Декілька першоджерел в одному посиланні відокремлюються крапкою з комою, наприклад [1, с. 5; 7, с. 127] або [1; 2; 9].

Література іноземною мовою вказується після українських і російських першоджерел з усіма вихідними даними (автор, назва статті, де надрукована, місце та рік видання, сторінки тощо). У списку використаних джерел повинні бути тільки першоджерела, на які є посилання в статті (10-15 джерел). Якщо посилань немає, список літератури не потрібний.

Цитати з наукових видань подаються тією мовою, якою написано статтю до збірника наукових праць «Філологічні науки», а з художніх творів – мовою оригіналу або в перекладі (українською, російською). У тексті цитати оформлюються за зразком «  », або «  ”  ”  ».

Стаття набирається в текстовому редакторі Місгоsоft Wогd без автоматичного і ручного розподілу переносів; гарнітура – Тіmеs New Rоmап; кегль – 14 пт; міжрядковий інтервал – 1,5; відступ абзацу – 1 см.; формат – А 4; береги: верхній, нижній, правий – 2 см, лівий – 3 см; сторінки нумерувати, кількість рядків на сторінці – до 30. У тексті статті не можна використовувати підкреслень. Графічні об’єкти чи малюнки, використані в статті, додатково подаються у вигляді окремих файлів у форматі РСХ, ВМР (розподільна здатність 300 dрі).

На окремій сторінці подаються відомості про автора: науковий ступінь і вчене звання, посада, місце роботи, адреса, службовий та домашній номери телефону.

До СD-диску з електронним варіантом статті додаються:

– роздрукований варіант статті та відомостей про автора;

– рішення відповідної кафедри про рекомендацію статті до друку (для асистентів, викладачів);

– рецензія фахівця (доктора чи кандидата наук), завірена підписом (для аспірантів);

– копія документа про оплату.

До друку беруться рецензії на монографії, наукові збірники, посібники, а також хроніка наукових подій (обсяг до 5 стор.).

Рукописи підлягають додатковому редакційному рецензуванню та редагуванню. Редколегія може відхиляти статті й повертати їх авторам для доопрацювання, якщо за змістом чи оформленням вони не відповідають сучасним вимогам.

При недотриманні формальних вимог та невідповідності статті ліцензованим галузям науки («Літературознавство», «Мовознавство») рукописи не розглядаються. У разі неякісного запису на диску статті також відхиляються. Роздрук статей і диски не повертаються.

Якщо редколегія відхиляє статтю, автору повертають 75% сплаченої суми.

 Необхідно сплатити обов’язковий реєстраційний внесок 100 гривень та за кожну сторінку статті – вартість однієї сторінки статті (рукопису – 14 шрифт, 1.5 інтервал) – 40.00 гривень.

Автор статті одержує 1 безкоштовний примірник збірника, розсилка якого здійснюється за рахунок автора.

Якщо стаття має двох чи більше авторів, то надається 1 безкоштовний примірник збірника, інші примірники – за рахунок авторів.

Адреса для оплати статті поштовим переказом:

04080 Київ-80, вул. Костянтинівська 59/5, оф. 23

На ім’я Бураго Олени Геннадіївни

Додаткову інформацію можна отримати в Оргкомітеті конференції на сайті www.burago.com.ua, по е-mail: conf@burago.com.ua, або за тел.: [+38 044] 227-38-48 (22)

 

ЗРАЗОК

УДК 811.124’373.47

Борбенчук І.М., викл.

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”

 

ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЕЗІЙ КАТУЛЛА

 

Стаття присвячена дослідженню фразеологізмів та особливої лексики латинської поетичної мови на матеріалі поезій римського поета І ст. до н.е. Катулла. Фразеологізми були класифіковані за типами на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення. Особливі лексичні одиниці, серед яких були виділені архаїзми, неологізми, запозичення, вжиті у поезіях Катулла з певною метою. Лексико-фразеологічні одиниці виконують орнаментально-стилістичні функції та збагачують лексичний склад латинської мови. 

Ключові слова: фразеологізм, архаїзм, неологізм, запозичення.

 

Латинська мова, як і будь-яка інша, у своєму складі має значну кількість лексичних засобів і стійких словосполук – фразеологізмів, що передають неперевершену красу мови та віковий досвід народу. Твори римського поета Катулла (87-54 рр. до н.е.) рясніють численними фразеологізмами та особливими лексемами, розгляд яких у поетичному тексті надає можливість розкрити потенціал латинської мови та встановити особливість їх функціонування та роль у поезіях Катулла. Незважаючи на наявність достатньої кількості досліджень у сфері фразеології та лексикології, актуальність статті пояснюється відсутністю теоретичних досліджень лінгвістичного характеру, присвячених безпосередньо лексико-фразеологічним особливостям у творах Катулла.

Метою нашого дослідження є розглянути фразеологізми та особливі лексичні одиниці, притаманні поезіям Катулла. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань: виділити у тексті фразеологічні одиниці та здійснити класифікацію, описати лексичні одиниці та особливості їх функціонування у поетичному тексті. Об’єктом дослідження виступають латинські лексико-фразеологічні одиниці, зокрема, фразеологізми, неологізми, архаїзми, запозичення.

Загальновідомо, що фразеологізм – це стійке сполучення слів, що “регулярно відтворюється, і, таким чином, протиставляється вільним сполученням слів, що створюються у процесі мовлення.” [6; 233]. Крім стійких сполучень слів до фразеологізмів відносяться також прислів’я та приказки, формули привітання, відомі авторські висловлювання – афоризми, сентенції тощо. Особливість поетичних фразеологізмів полягає у здатності створювати цілісну модель дійсності, а закладений у них смисл відтворює досвід народу і передає інформацію, зрозумілу окремою людиною. Поетичний фразеологізм поєднує в собі традиційний та індивідуально-авторський смисл [5; 313]. Вживання фразеологізму у поетичному тексті передбачає тонке відчуття мови та її можливостей, метричного розміру, що в сукупності свідчить про майстерність автора. Через фраземи відображається світобачення і світосприйняття автора, складається його мовна картина світу, виявляється індивідуальна своєрідність автора як мовної особистості та як суб’єкта культури [8; 315].

Головними ознаками фразеологізмів є цілісність значення, відтворюваність, стійкість, ідіоматичність. За структурно-семантичною класифікацією акад. В. В. Виноградова були виділені такі типи фразеологізмів [6;  234]…………………………………………………………………………

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – с. 770.
  2. Дворецкий, И.Х. Латинско-русский словарь / Иосиф Хананович Дворецкий. – М.: Русский язык, 2000. – 846 с.
  3. Дерюгин А.А. Из наблюдений над лексикой латинского поэтического языка / Александр Александрович Дерюгин // Язык и общество. – Саратов, 1967. – С. 8.
  4. Катулл, Стихотворения / Катулл; [сост. А. Шарапова]. – М.: Эксмо, 2006. – 288 с.
  5. Мещерякова, О. А. Устойчивые сочетания в фольклорной традиции и в авторской речи // Культурные слои во фразеологизмах и дискурсивных практиках / Отв. ред. В. Н. Телия. – М.: Языки славянской культуры, 2004. – С. 308 – 314.
  6. Основи лінгвістичних знань: навч. посіб. / І.Р. Корольов, Ю.О. Письменна, З.В. Рожченко; [за ред. І.О. Голубовської]. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2013. – 287 с.
  7. Телия, В. Н. Русская фразеология: Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты / В. Н. Телия. – М.: Языки русской культуры, 1996. – С. 203.
  8. Фокина, М.А. Интертекстуальная деривация крылатых выражений в литературно-художественном дискурсе. // Культурные слои во фразеологизмах и дискурсивных практиках / Отв. ред. В. Н. Телия. – М.: Языки славянской культуры, 2004. – С. 315 – 321.
  9. 9. C. Valerii Catulli Carmina. Recognovit brevique adnotatione critica instruxit R. A. B. Mynors. Oxonii e typographeo clarendoniano. – New York: Oxford University Press 1958. – 113 s.

Борбенчук И.Н., препод.

Национальный технический университет Украины “Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского”, Киев, Украина

ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПОЭЗИЙ КАТУЛЛА

Статья посвящена исследованию фразеологизмов и особенной лексики поэтического языка на материале поэзий римского поэта I ст. до н. э. Катулла. Фразеологизмы были квалифицированы за типами на фразеологические сращения, фразеологические единства, фразеологические сочетания. Особенные лексические единицы, среди которых были выделены архаизмы, неологизмы, заимствования, использованы в поэзиях Катулла с определенной целью. Лексико-фразеологические единицы исполняют орнаментально-стилистические функции и обогащают лексический склад латинского языка.  

 Ключевые слова: фразеологизм, архаизм, неологизм, заимствование.

 Borbenchuk I.N., lecturer

National technical university of Ukraine “Igor Sikorsky polytechnic institute”, Kyiv, Ukraine

LEXICAL AND PHRASEOLOGICAL PECULIARITIES OF KATULL’S POEMS

The article is focused on the study of phraseological units and specific vocabulary of the Latin poetic language represented in the poetry by the Roman poet of the 1st century BC, Catullus. The author classifies phraseological expressions under analysis into phraseological fusions, phraseological units, and phraseological collocations. Specific lexical units, including color archaisms, neologisms, and borrowings are used in Catullus’ poetry with a definite aim. The author comes to the conclusion that lexico-phraseological units perform the ornamental stylistic function and enrich the lexicon of the Latin language.

Key words: fixed word combination, archaism, neologism, loanword. 

Надсилати за адресою: conf@burago.com.ua

Контактний телефон: +38 (044) 227-38-48 (22)

Требования_оформление_статей

Зразок оформлення статті

2018-10-10T12:26:49+00:00