№27—28 (10288—10289) // 10 травня 2016 г.
Справжнім святом, без перебільшень, були вечори 1 і 2 березня в Києві: спочатку в Будинку актора, а потім у Будинку книги відбулася презентація двох солідних видань — 25-го номера міжнародного науково-художнього журналу «Collegium» і літературно-художнього альманаху «Соти». Серед авторів — літератори Одеси. Видавець і головний редактор — киянин, поет, філолог, культуролог Дмитро Бураго.
ОКРИЛЯЮЧА обставина: Дмитро Бураго взявся навести міцний міст між літературною Одесою і літературним Києвом. І у нього це виходить! Одеса ніколи не погоджувалася вважати себе культурною провінцією, але в столичному граді, на жаль, далеко не всі «митці» серйозно сприймають її кураж. Тепер разом ми — сила, а Україна — таки єдина в літературі, тому що перелік авторів обох альманахів охоплює практично всі області країни, та плюс закордону. Публікації, зрозуміло, російською та українською мовами.
Нагадаю: у 2013 році саме Видавничий дім Дмитра Бураго випустив, з ініціативи Всесвітнього клубу одеситів, поетичну збірку «Дієслова теперішнього часу» — твори поетів, які свого часу пройшли навчання в літературному об’єднанні «Круг», очолюваному талановитим і вимогливим наставником — Юрієм Михайликом. Поет-одесит давно живе в Австралії, але виступив укладачем даної збірки, яка побачила світ з романтичної нагоди — «двадцять років по тому».
У 600-сторінковий том «Соти» увійшли публікації одеситів Анни Стремінської, Ольги Ільницької, Тіни Арсеньєвої, Костянтина Ільницького, Сергія Главацького, Владислави Ільїнської, Анни Щербакової (живе в Києві, але закінчила нашу ОНМА ім. А. Нежданової) . Всього в «Сотах» представлені твори 83 авторів. Поезія, проза, переклади. Охоплення зарубіжжя — теж вражаюче: Польща, Росія, Ізраїль, Німеччина, США, Канада. Статус учасників альманаху — від студента до професора і доктора філології або «віп-персони» на кшталт головного редактора київського журналу «ШО» Олександра Кабанова або Дмитра Стуса — голови Конгресу літераторів України, гендиректора Національного музею Т. Шевченка і лауреата Національної премії імені Т. Шевченка. Хоча, звичайно, до чого тут звання і регалії, коли йдеться про якість літературного тексту.
До речі, про минуле. Все відбувалося завдяки ентузіазму родини Бураго, скромної родини, з тих, що складають, як то кажуть, цвіт міської інтелігенції. У цьому, кажучи українською, «осередку» обертався і працював літературознавець, фахівець з творчості Олександра Блока, доктор філологічних наук Сергій Борисович Бураго (1945—2000), завідувач кафедри в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету. Він був засновником і першим головним редактором культурологічного видання «Collegium», перший номер якого побачив світ у 1993 році. Ідею назви подала киянка Елеонора Степанівна Соловей. А ідеологом зустрічей-конференцій став Сергій Кримський.
Але… «Регулярно видавати що-небудь в Україні виявилося неможливим», зазначив на презентації в Будинку актора нинішній головний редактор, Дмитро Сергійович Бураго. І замість журналу на паперовому носії, в Києві став регулярно виходити усний журнал під тією ж назвою — «Collegium». Називався цей захід і по-іншому: міжнародна наукова конференція «Мова і культура». З початку 90-х ці зустрічі, з доповідями та дискусіями київської та приїжджої гуманітарної інтелігенції, наростили десять тематичних секцій і стали традицією. Членом редколегії «Collegium» та оргкомітету конференції є Олена Бураго, дружина Дмитра: ентузіастка, розумниця… і просто красуня.
Ці конференції відбуваються за підтримки Інституту мовознавства НАН України (директор інституту — Віталій Скляренко) та Національного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Ну, а головним спонсором видання є ви, шановний читачу! І «Соти», і «Collegium» виходять скромними тиражами. З дотриманням правила «обов’язкового бібліотечного примірника», з розсилкою в головні бібліотеки країни. «Collegium» — спроба дати всім право бути почутими», — формулює Дмитро Бураго стратегію науково-художнього журналу, що вийшов нині на 400 сторінках і дав можливість висловитися 36 авторам.
Український літературознавець і публіцист, радянський дисидент, доктор філологічних наук, дійсний член НАНУ Іван Михайлович Дзюба назвав «Collegium» «найінтелігентнішим журналом в Україні». Дзюба є членом редколегії журналу, і нинішній 25-й номер містить також і його есе, присвячене культурам малих народів світу: «Чи був у чукчів Анакреон, або Велика душа малих народів».
ОТОЖ ЩО сказали на презентації журналу деякі з його авторів.
Доктор філологічних наук, академік Семен Абрамович (м. Чернівці): «Журнал є традиційним у найкращому сенсі цього слова і водночас не цурається ризикованих експериментальних публікацій. У ньому представлені грані світу, він є стереоскопічним».
Доктор філологічних наук, професор Києво-Могилянської академії Борис Шалагінов зачитав фрагмент свого розміщеного в номері есе «Нова молодіжна естетика, або Про виховання почуттів в епоху постмодерну». Кому як, а по-моєму — так все по суті, по стилю ж — те, про що сказано: «цікаво і академіку, і прибиральниці».
Відомий правозахисник, публіцист, президент громадської організації «Асоціація психіатрів України» Семен Глузман (до речі, саме Видавничий дім Дмитра Бураго випустив його книгу «Спогади відсидженця») говорив про сумне явище, яким відзначена сучасна Україна: повсюдне засилля самовпевненого дилетантства. І про те, що рівно рік, як сам він, як психіатр, присвятив себе «вимушеному менеджменту сьогоднішньої біди». Українську владу знаменитий правозахисник назвав «владою імені Оксани Білозір». Сумнозвісна міністр культури висловилася колись у тому сенсі, що навіщо нам класика, давайте «народне». Після чого «оптимізовані», тобто звільнені, диригенти перенавчилися… «на психологів». Але все ж є в суспільстві «цеглинки» майбутнього культурного будівництва, і «Collegium», з обоймою його авторів, — одна з них.
Вечір у Будинку актора пройшов задушевно. Лунали українська та російська мови. Приїхали автори з різних міст України. Гостя вечора, київський композитор і колишня телеведуча Алла Мігай, яка надала мені свій гостинний дах, пам’ятаю, дивувалася: як же скромно виглядають ці імениті, по суті, люди, справжня, а не вип’ята владою, еліта нації! А я, зі свого боку, була приємно здивована, дізнавшись, що Алла — авторка нашої улюбленої колискової 90-х років «Сонько-Дрiмко»…
У 25-му номері «Collegium» з авторів-одеситів — Ілля Рейдерман і Тіна Арсеньєва. Вечір у Будинку книги 2 березня був присвячений читанню віршів.
Зізнаюся, майже шоком для мене було знайомство з книжковою розкладкою Видавничого дому Дмитра Бураго. Приємним шоком! У наш не просто комерційний, а хижацький час, з його девізом «хапай — і тікай», — і настільки непохитна у почутті високої гідності видавнича політика, суто некомерційна, зухвало некомерційна! Говорячи неакадемічною мовою, у мене просто щелепа злегка відвалилася, коли я оглядала книжкову експрес-виставку. Якщо провести приблизну аналогію, то я згадала б московське видавництво «Аграф», орієнтоване виключно на зразки рафінованої, витриманої, як старе вино, культури. Тільки «Аграф» звернений, переважно, до культурних пластів, а Дмитро Бураго – до гарячої актуальної сучасності.
Один лише найбагатший розділ японістики (українських, в основному, авторів!) змусив би ридати від розчулення наукових співробітників нашого ОМЗВІ.
Але це вже особлива тема, і ми прибережемо її до дня презентації «Сот» і «Collegium» в Одесі, відкладеної на травень. Починається презентаційне турне містами України.
«Кажуть, що зараз не час для поезії, — розмірковує Дмитро Бураго. — Але якщо цього не робити сьогодні, то що взагалі робити сьогодні тут?! Ми існуємо в оруеллівському світі, де смисли і значення втекли один від одного. Нам залишилося вслухатися в співзвуччя і довіряти інтуїції».
Тіна Арсеньєва. Київ — Одеса
