…..Євген Михайлович Сливак
…..Восени 2019 р. київська музична спільнота урочисто відзначила 120 років від дня народження видатного представника Київської фортепіанної школи – Євгена Михайловича Сливака (1899 – 1969).
…..Його насичена творча діяльність тривала понад 40 років та мала значний вплив на розвиток музичного виконавства та фортепіанної педагогіки у Києві. Професор Київської консерваторії та викладач Київської спеціальної середньої музичної школи – десятирічки, Є.М. Сливак виховав цілу плеяду учнів. Він наслідував, зберігав та творчо спрямовував у майбутнє плідні традиції фортепіанної культури. В пам’яті колег та учнів він був та залишається музикантом надзвичайної обдарованості, художньої висоти, справжньої професійної майстерності.

 

             Г.М. Беклемішев

…..Євген Михайлович народився у Ризі 31 жовтня 1899 ро­ку. Першою його вчителькою гри на фортепіано була чудова піаністка-педагог Юлія Мальчевська-Покровська. У 1918 році розпочав навчання у Київській консерваторії по класу Григорія Миколайовича Беклемiшева, визначного діяча вітчизняної музичної культури, одного з фундаторів Київської фортепіанної школи, вихованця славетних музикантів Василя Сафонова та Феруччо Бузоні. Активно концертуючий піаніст-віртуоз, людина великої музичної та загальної освіченості, Г.М. Беклемішев у 1923-1928 роках здійснив у Києві грандіозний за масштабом цикл «Музично-історичних демонстрацій», виконавши близько 2000 творів композиторів усіх часів і народів. Розвиваючи найкращі традиції своїх вчителів, Г. Беклемішев виховував у студентів творчу сміливість, емоційну насиченість музичних образів, володін­ня різноманітною фортепіанною технікою, самостійність художніх пошу­ків. Він був палким пропагандистом творчості українських композиторів: М. Лисенка, Я. Степового, В. Косенка, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського та ін. Гідно продовжили мистецькі принципи Г.М. Беклемішева його випускники – майбутні професори Київскої консерваторії – Матвій Гозенпуд, Григорій Курковський, Абрам Луфер, Євген Сливак, Арнольд Янкелевич.

 

              Є.М. Сливак та А.А. Янкелевич
                       Фото Л.А. Вайнтрауб

…..У класі Г.М. Беклемiшева Євген Михай­лович став одним з найталановитіших та най­улюбленіших учнів. Безсумнівно, саме постать Г.М. Беклемiшева, його прогресивні мистецькі погляди, мали вирішальне зна­чен­ня для подальшого професійного музи­кантського шляху Євгена Сливака.
…..Це був період першого справжнього розквіту київської піаністичної школи.Він збігся із навчанням цілого покоління видатних київських піаністів, до якого, крім Євгена Сливака, належать Володимир Горовіць, Віра Разумовська, Валентина Стешенко, Арнольд Янкелевич, Абрам Луфер, Теодор Гутман та багато інших.
…..Ще під час навчання у консерваторії Є.М. Сливак розпочав постійну концертно-виконавську діяльність, одночасно виявляючи велику зацікавленість у фортепіанній педагогіці. На повну силу обидва напрямки творчої активності молодого музиканта реалізувались по закінченні ним консерваторії у 1923 р.
…..Євген Михайлович брав участь у численних монографічних концертах, виконував сольні програми, концерти у супроводі симфонічного оркестру, виступав у незвичайних ансамблях. Відома його інтерпретація Концерту Е. Гріга у супроводі хорової капели під керівництвом Є. Шейніна. Резонансною київською культурною подією стало виконання «Поеми екстазу» та «Прометея» О. Скрябіна Євгеном Сливаком в ансамблі з талановитою піаністкою Валентиною Стешенко, вихованкою Фелікса Блуменфельда. Вступне слово до цього Вечора Скрябіна промовив Ігор Белза, а гармонічно-тематичний аналіз здійснив Борис Лятошинський.
…..Величезний концертний репертуар Євгена Михайловича Сливака містив значну кількість рідко виконуваних тоді творів, у тому числі українських композиторів; багато з них прозвучало вперше саме у його виконанні. Безпосереднє спілкування з В. С. Косенком, Л. М. Ревуцьким та іншими вітчизняними митцями переростало у міцні дружні зв’язки. Він невтомно пропагував сучасну українську музику, як і більшість учнів Г. Беклемішева, зокрема, професор Арнольд Анатолійович Янкелевич (1897-1982 рр.), який 63 роки віддав Київській консерваторії.
…..Відомі київські викладачі-піаністи, вихованці Є.М. Сливака, Данило Юделевич та Михайло Карафінка так згадували про свого Учителя: «Гра Є.М. Сливака відзначалась глибиною, серйозністю, вдумливістю, змістовністю. Емоційний характер був яскравий, але стриманий, постійно контрольований виконавцем. Його виконанню були притаманні гармонійність, художній смак, артистизм. Звук був красивий, округлий, багато забарвлений, м’який і водночас досить наповнений. Звучання ніколи не було важким, надто компактним чи монументальним. Він не підкреслював у грі свої технічні досягнення, віддаючи перевагу художньому осмисленню твору.
…..Дуже рано почав Євген Михайлович педагогічну діяльність – спочатку в школі, яку відкрив у 1920 році Г.М. Беклемішев, а згодом – у відомій «групі обдарованих дітей» при консерваторії. З 1935 року, закінчивши аспірантуру у Г.М. Беклемішева та А. М. Луфера, Євген Михайлович Сливак викладає у Київській консерваторії та у щойно відкритій тоді музичній десятирічці при консерваторії (зараз – Середня спеціальна музична школа ім. М. В. Ли­сенка). З перших років роботи у цих навчальних закладах він здобув визнання як один з кращих викладачів. З 1939 року Є.М. Сливак – доцент, а у 1943 році, під час роботи Київської консерваторії в евакуації у Свердловську, він одержує вчене зван­ня професора. Разомз ним у Свердловську пра­цювали Г.Г. Нейгауз, Н.Й. Голубовська, А.М. Лу­фер та інші відомі піаністи» [1, 161-162].

…..Після повернення до Києва Євген Михайлович багато років присвятив вихованню творчої молоді. Протягом кількох десятиріч його виконавська та педагогічна діяльність помітно визначала напря­ми розбудови київської музичної культури.
…..Глибока обізнаність у найрізноманітнішому репертуарі, широка ерудиція, природна інтелігентність та шляхетність, детальне вивчення авторського тексту, дбайливе ставлення до учнів, захопленість музичним процесом, уміння створити своєрідну режисуру інтерпретації, спрямованість на концертно-сценічний результат, інтерес до сучасної музики, справжній «культ» різнобарвного фортепіанного звучання, точність та лаконізм зауважень – таким був його педагогічний почерк.
Важко перелічити усіх учнів Є.М. Сливака. Цей список зайняв би величезну кількість сторінок. Але всі вони, безперечно, знаходились під творчим впливом особистості професора. Яскраві риси мистецького стилю свого мудрого наставника успадкували численні київські піаністи: Оксана Холодна, Валерій Сагайдачний, Аза Рощина, Ія Царевич, Кіра Шамаєва, Людмила Каверіна, Ірина Дудченко, Валентина Радзивон, Валерія Шульгіна, Ольга Орлова, Михайло Карафінка, Данило Юделевич та багато-багато інших.
…..Вже півстоліття митця немає з нами (він пішов у вічність 14 лютого 1969 року). Але справу Учителя продовжують вихованці, музичні онуки та правнуки. І ми з великою пошаною, любов’ю та вдячністю зберігаємо пам’ять про авторитетного педагога, глибокого художника, потужного професіонала, непересічну особистість у світі Музики – Євгена Михайловича Сливака.

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ

  1. Юделевич Д.Р., Карафінка М.Н. Є.М. Сливак – видатний представник української піаністичної школи // Київська фортепіанна школа. Імена та часи. Колективна монографія/ [автор проекту Т.О. Рощина, автори-упорядники Т.О. Рощина та О.В. Ринденко, редактори О.В. Сахарова, О.С. Степанюк]. – Київ: НМАУ імені П.І. Чайковського, 2013.