Семен Абрамович – поет, доктор філологічних наук, професор, визначний фахівець у галузі філології, богослов’я, культурознавства, українознавства, риторики, автор біля 370 наукових праць, керівник наукової школи «Літературний текст у контексті культури: проблеми рецепції та інтерпретації». Займається він також живописом і графікою. Автор низки мемуарно-сатиричних оповідань, вміщених у збірках «Consecutio temporum» («Узгодження часів») та «Fecit» («Зробив»).
Тетяна Аінова народилася і живе в Києві. За освітою математик. Автор п’яти книг віршів. Вірші та проза публікувалися в журналах, альманахах, антологіях і колективних збірниках України, Росії, США, Німеччини.
Лариса Андрієвська – українська перекладачка, журналістка, редактор. Народилася 1968 року у Львові. Закінчила Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова за спеціальністю «Журналістика» (1990) та Російський відкритий університет (1995, Санкт-Петербург). Магістр історії. Працювала у видавництві ЛА «Піраміда», видавничій групі «Сучасність». Переклала з польської твори Станіслава Лема, Марії Конопницької, Мечислава Опалека та інших авторів. З російської – Олжаса Сулейменова та Немата Келімбетова (спільно з Ігорем Римаруком).
Тіна Арсеньєва – член Національної спілки журналістів та Національної спілки кінематографістів України; народилася, виросла, жила в м. Горлівці Донецької області, з 1996 року живе в Одесі; за освітою – художник театру (закінчила художнє училище в м. Ставрополі); завідуюча відділом культури газети «Вечірня Одеса», арт-критик. Автор трьох поетичних збірок: «Шлях і дім», «Місяць у колодязі», «Під відкритим небом». Вірші публікувалися в московських журналах «Дружба народів», «Жовтень», «Юність», альманасі «Меценат і Світ»; у київському журналі «Веселка»; в одеських альманахах «Дерібасівська – Рішельєвська», «Південне сяйво».
Євгенія Баранова – поет, прозаїк, журналіст. Народилася 26 березня 1987 року. Твори публікували «Юність», «Контрабанда», «Лікбез», «Журнал ПОетів», «Літературна газета», «Зарубіжні задвірки», «Мережева Словесність», «Література», «Нова реальність», «Діти Ра», «Південне сяйво», «45-паралель» та інші періодичні видання. Лауреат і фіналіст низки премій, фестивалів, конкурсів міжнародного та локального значення («Ілля-Премія», «Срібний Стрілець», «П’ята Стихія» тощо). Автор двох книг і одного аудіоальбому. Член ЮРСП.
Андрій Бєліченко – поет, прозаїк, есеїст. Народився в 1956 році в Києві. Закінчив фізичний факультет Київського університету. Кандидат філософських наук (дисертація з філософії Жака Дерріда), працює в інституті філософії АН України. Видавець журналів «Самватас» (1991 – 2000) і «Мумукша» (2003). Вірші публікувалися в журналах «Ренесанс», «Collegium», «Reflection… Куадусешщт» та ін.
Ігор Бєлов народився 1975 року в Ленінграді. Поет, автор книжок «Увесь цей джаз» і «Музика не для товстих». Перекладач з білоруської, російської та української. Лауреат всеросійської літературної премії «Еврика!» (2006), міжнародного літературного Волошинського конкурсу (2011) та поетичного конкурсу ім. М. Гумільова «Заблукавший трамвай» (2013). Член Спілки російських письменників і Російського Пен-центру. Вірші перекладено англійською, білоруською, латвійською, німецькою, польською, українською, шведською та естонською мовами.
Наталя Бельченко – поетка, перекладачка. Народилася 1973 року в Києві. Працювала в Інституті мовознавства НАН України. Закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка. Авторка семи збірок віршів. Її поезії перекладалися німецькою, французькою, англійською, болгарською, корейською, голландською, польською мовами та друкувалися у виданнях відповідних країн. Лауреатка літературної премії Губерта Бурди (Німеччина, 2000), літературної премії ім. Миколи Ушакова (2006), премії ім. Леоніда Вишеславського «Планета Поета» (2013), перекладацької премії «Метафора» (2014). Брала участь у численних фестивалях, зокрема у фестивалі «Час поетів» (Люблін, 2014), здійснила проект «Поетична мапа Києва» у Кракові. Стала одним з переможців (3 місце, українська мова) Міжнародного конкурсу на найкращий переклад поезії Віслави Шимборської російською, білоруською та українською мовами (Вроцлав, 2015). Живе в Києві.
Валерія Богуславська – українська перекладачка і поетеса, член Національної Спілки письменників України (Київ). Народилася в Харкові 1939 року. Закінчила Одеський технологічний інститут (1962). Працювала в проектних організаціях Києва та Харкова. В 1966 році випустила збірку віршів російською мовою. Починаючи з 1998 року опубліковані шість книг її віршів українською мовою. Перекладає поезію на українську мову з російської, англійської та ідиш. В її перекладі вийшли книги вибраних віршів Переца Маркіша (2000 і 2002), Марини Цвєтаєвої (2002), Джорджа Гордона Байрона (2004 і 2006), Овсія Дриза (2006 і 2010), Наталі Горбаневської (2007), Мані Лейба (2007), Арсенія Тарковського (2008), Володимира Нарбута (2011). Опублікувала в українському перекладі збірку лекцій композитора Валентина Сильвестрова. У 2007 році спільно з Велвлом Черніним склала «Антологію єврейської поезії», що вийшла під патронатом Інституту юдаїки Києво-Могилянської академії.
Леонід Борозенцев народився в 1971 році у Вінниці. Випускник ВДПІ ім. Коцюбинського за спеціальністю «філологія». Ідеолог поетичної групи «Лірики Transcendent’a», один із засновників всеукраїнського літературного руху «Поетичний Ринг», співзасновник літпорталу litfest.ru, куратор літературних майданчиків на всеукраїнських та міжнародних поетичних фестивалях, слем-майстер. Публікується в Росії, Україні, Німеччині, США. Лауреат Подільської літературної премії «Кришталева вишня» (Вінниця, 2008), літературної премії імені Володимира Сосюри (Луганськ, 2013), літературної премії імені Юрія Каплана (Київ, 2013). Автор книг «Холодний рубіж» (2000), «Листополь» (2005 р.), один із шести учасників і редактор поетичних збірок групи «Лірики Transcendent’a»: «Ключі» (2005), «Книга Лірики» (2013).
Григорій Брайнін народився в 1954 році в Донецьку. Закінчив ДПІ. Кандидат технічних наук. Спеціальності – металург, фізик твердого тіла. Автор поетичної збірки «Перевіз». Друкувався в журналах «Многоточие», «Дике поле», «Соти», «Хрещатик», в альманасі «Чотири сантиметри луни».
Дмитро Бураго народився в 1968 році в Києві. Поет, лауреат літературної премії ім. Леоніда Вишеславського «Планета поета», премії ім. Миколи Ушакова, Міжнародної премії Арсенія та Андрія Тарковських. Автор семи поетичних книг і численних публікацій у журнальному світі. Кандидат філологічних наук, член НСПУ, видавець.
Володимир Верлока – поет, прозаїк, перекладач. Живе і працює в Києві.
Валерій Вофсі (08.10.13 – 14.08.49) – художник, письменник, музикант. Жив і працював у Києві.
Сергій Главацький народився в Одесі в 1983 році. З 2002 року – голова Південноросійського Союзу Письменників, з 2006 року – голова Одеської обласної організації Конгресу літераторів України, з 2009 по 2012 роки – член керівництва Конгресу літераторів України. Випускаючий редактор літературного журналу «Південне сяйво», головний редактор літературного інтернет-проекту «Авророполіс», голова оргкомітету міжнародного арт-фестивалю «Провінція біля моря», член журі низки літературних конкурсів і фестивалів. Автор понад 600 публікацій у виданнях України, Росії та далекого зарубіжжя, у т.ч. у журналах «Діти Ра», «День і ніч», «Жовтень» та ін. Автор книг «Неонові пожежі» та «Апокаліпсис посмішки Джоконди».
Марек Гласко народився 1934 року у Варшаві. Польський прозаїк. Працював водієм вантажівки, дописував до періодичних видань. Дебютна збірка оповідань «Перший крок у хмарах» (1954) зазнала небувалого успіху, мала два перевидання і три екранізації. 1958 року Гласко виїхав на літературну стипендію до Парижа й зостався на Заході. Жив у Франції, Італії, Західній Німеччині, Швайцарії, Ізраїлі, США. Публікувався в паризькій «Культурі» Єжи Ґедройца. Працював чорноробом, тележурналістом, інструктором з пілотажу. Помер 1969 року у вісбаденському готелі (Німеччина) від передозування снодійного. 1975 року перепохований у Варшаві. У Польщі його твори почали видавати з 1983 року.
Анна Грувер – студентка Літературного інституту ім. Горького. Член Спілки письменників Москви. З 2011 року – учасник літературного руху «Лірики +», VIII-XII Міжнародних нарад молодих літераторів в ЛІ ім. Горького, Х Міжнародного науково-творчого симпозіуму «Волошинський вересень» (Коктебель 2011), XII Щорічної наради молодих письменників Спілки письменників Москви, стипендіат донецького міського голови серед обдарованої молоді в галузі культури і мистецтва (2013), співзасновник Міжнародної Мережевої Спільноти «Сетеаріум».
Лауреат всеукраїнського фестивалю «Великий шовковий Ан Т-Р-Акт» (Херсон, 2012), всеукраїнського фестивалю «Підкова Пегаса» (Вінниця, 2011); віце-королева поетів (II місце) всеукраїнського конкурсу «Пушкінська осінь в Одесі» (Одеса, 2011); двічі переможець всеукраїнського конкурсу «Малахітовий носоріг» (Вінниця, 2011, 2012), міжнародного поетичного конкурсу «Перший автограф» (СПб, 2011), літературного конкурсу «Cambala-2012» в номінації «Поезія» (Донецьк), конкурсу молодіжної поезії ім. Леоніда Кисельова (Київ, 2012), літературного конкурсу «Творча юнь Донбасу» (2008, 2010), фестивалю «Сила вітру» (Донецьк, 2011).
Андрій Грязов народився в 1961 році в місті Мари Туркменської РСР в сім’ї військовослужбовця. Закінчив Київський медичний інститут в 1984 році. Живе в Києві. Працює в інституті нейрохірургії, у відділі радіохірургії та нейровізуалізаційних досліджень, завідувач відділенням радіонейрохірургії. Кандидат медичних наук. Старший науковий співробітник. Член НСПУ. Головний редактор альманаху «Каштановий Дім», організатор фестивалю «Каштановий Дім». Лауреат багатьох премій, у тому числі Премії ім. Юрія Долгорукого (за книгу віршів «Джаз», 2005), премії Національної спілки письменників України імені М. Ушакова (за книгу «Точка слуху», 2009), премії ім. Л. Н. Вишеславського (2015) та інших. Публікації – у періодичних виданнях України, Росії, США, Німеччини, Ізраїлю. Вірші перекладені українською, англійською, французькою та німецькою мовами.
Володимир Гутковський – поет, прозаїк, критик. Живе і працює в Києві. Народився в 1945 році. За освітою математик, закінчив КДУ ім. Т.Г. Шевченка. Публікувався в журналах «Радуга» (Київ), «Соти» (Київ), «Самватас» (Київ), «Живий журнал» (Київ), «Мережева поезія» (Москва), «Хрещатик» (Німеччина), «Південне сяйво» (Одеса), «Аталанта» (США), «Черновик» (США), «Полутона» (США), «45-я параллель» та інших виданнях і інтернет-ресурсах. Вірші включені в антологію «Київ. Російська поезія ХХ століття», входили до складу численних альманахів і колективних поетичних збірок. Автор книг «В той же час» (1993), «Не сезон» (1998), «Перебір» (2000), «Сюрліризм» (2005), «Фонограф» (2008), «Звід» (2011), «Про інших і про себе» (2013), «Записки цієї людини» (2015), «Життя розраховане з запасом» (2015). Лауреат премії ім. Миколи Ушакова Національної спілки письменників України (НСПУ) (2011), лауреат 3-го Міжнародного літературного фестивалю ім. М.А. Волошина (2005). Член журі низки літературних конкурсів, у тому числі 4-го Міжнародного літературного Волошинського конкурсу (Коктебель), «Пушкінського кільця» (Черкаси), «Ватерлінії» (Миколаїв), «П’ята стихія» (Москва), «Одна маленька свічка» (Київ), «Рідкісний птах» (Дніпропетровськ), «Провінція біля моря» (Одеса). Літературний оглядач поетичних конкурсів «П’ята стихія» (Москва), «Чемпіонат Балтії» (інтернет-портал Stihi.lv), «Кубок світу» (інтернет-портал Stihi.lv). Член Національної спілки письменників України, почесний (іноземний) член Спілки письменників Санкт-Петербурга, член Багатонаціональної Спілки письменників. Відповідальний секретар журі премії ім. М. Ушакова (НСПУ), член редколегії інтернет-ресурсу «Поезія та авторська пісня України». Керівник поетичної студії «Треті ворота» (з 2009).
Аркадій Драгомощенко (3 лютого 1946 – 12 вересня 2012). Навчався на філологічному факультеті Вінницького педагогічного інституту та на театрознавчому факультеті Ленінградського інституту театру, музики і кіно. З кінця 70-х публікував вірші, критику, прозу в самвидавському журналі «Часи», входив до редколегії журналу. Один з організаторів (1986) творчої лабораторії «Поетична функція», наукових конференцій «Нові мови в мистецтві» (1987, 1989) і 1-ї Міжнародної літньої школи «Мова – свідомість – суспільство» (1989). Друкувався в російських і зарубіжних журналах, збірниках, антологіях. Видано книги віршів і прози англійською, іспанською, китайською мовами. Працював оглядачем у журналі «Петербург на Невському». Перший лауреат Премії Андрія Білого в галузі прози (1978), Міжнародної літературної премії «The Franctireur Silver Bullet» (2009), премії електронного журналу Post Modern Culture (1995). Провів семінар «Інші логіки письма» в Санкт-Петербурзькому державному університеті (2006 – 2012). Книги: «Небо відповідників» (1990); «Фосфор» (1994); «Китайське сонце» (1997); «Опис» (2000); «На берегах виключеної річки» (2005); «Тавтологія» (2011); «Усунення невідомого» (2013).
Олег Духовний живе в Миколаєві (Україна), працює соціологом, автор двох поетичних збірок: «Осінній синдром» (2008) та «Імператив» (2010), а також онлайн-книги віршів «Зворотний бік місяця» (2012). Лауреат поетичних конкурсів «Пушкінська осінь в Одесі» (2010) і «Ватерлінія» (2011). Публікується на сайті «Поезія.ру» і Фейсбуці, послухати вірші можна на сайті «Стихофон.ру».
Карен Джангіров – маестро російського верлібру. З 1978 року займається розробкою і систематизацією російського вільного вірша. Сумарний тираж опублікованих текстів перевищує 20 млн. примірників. Автор 26-ти книг верлібрів, контрроману «16 тонн» і 3-х книг новел. Укладач і автор першої в СРСР групової збірки верлібрів «Білий квадрат» (1988), що стала початком реформації сучасної російської поезії. Укладач усіх виданих у світі антологій російського верлібра. Президент «Асоціації російського верлібра». Засновник «Храму Осіннього Вовка». Засновник нового виду мистецтва – ТРЕУМу, що об’єднав текст, зображення, звук. Автор книги «ДІУС» (Дистанційне управління свідомістю), що готується до видання. Лідер групи «МИ», що займається розробкою літератури, мистецтва, психоаналізу та вербальної магії. З 1995 року живе в Канаді.
Ірина Євса народилася в Харкові. Школу закінчила в Білорусії. Вища освіта: у 1987 році закінчила в Москві Літературний інститут ім. О. М. Горького. З 1979 року – член Національної спілки письменників України. Член міжнародного Пен-клубу. Поет, перекладач, укладач багатьох книг і антологій. Автор одинадцяти поетичних книг. Публікувалася в журналах «Новий світ», «Зірка», «Прапор», «Радуга», «Хрещатик», «Інтерпоезія», «Людина на землі», в альманахах «Стрілець», «Спілка письменників», «Новий Берег», в різних збірках та антологіях. Лауреат премії Міжнародного фонду пам’яті Б. Чичибабіна, премії «Народне визнання», конкурсу «Літературний герой», премії журналу «Зірка», премії СПУ ім. М. Ушакова. За книгу віршів «Трофейний пейзаж» нагороджена Міжнародною літературною премією імені Великого князя Юрія Долгорукого.
Олексій Зарахович – поет, художник. Народився в 1968 році в Києві. Автор книг: «Машини і озера», «Табукатура», «Річка весняного заповіту», «Чехонь». Вірші публікувалися в Україні, Росії, Білорусії, Азербайджані, Німеччині, Сербії. Лауреат премії Планета Поета ім. Л.Н. Вишеславського, медаль «Н.В. Гоголь» (за гуманізм у творчості). Працював вчителем, тележурналістом, сценаристом. На даний момент ведучий авторських програм на радіо «Вести».
Юрій Зморович народився в Києві. Закінчив Київський державний художній інститут (архітектурний та мистецтвознавчий факультети) і Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії. Працював в Інституті фізики Академії наук України, Музеї народної архітектури та побуту України, сценаристом і режисером на студіях «Київнаучфільм», «Центрнаучфільм», «Екран» ЦТ, РЕН ТВ, Кіностудія ім. Довженка. Художник, скульптор, поет і музикант. Творець київського театру «ААА». Вірші Ю. Зморовича публікувалися в журналах «Черновик» (Нью-Йорк), «Колегіум» і «Самватас» (Київ), в Антології Російського Верлібра, альманасі «Графіті» (Київ).
Ірина Іванченко – поетка, журналістка, народилася в 1974 році в Києві. Головна редакторка кількох «товстих» журналів, присвячених питанням права. Вірші публікувалися в журналах, альманахах, антологіях України, Росії, Німеччини, Бельгії. У квітні 2014 року вийшла з друку п’ята книга віршів поета «Прощеная неділя». Член Національної спілки письменників України. Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Миколи Ушакова (за книгу «Без сумнівів», 2010), дипломант Міжнародної літературної премії імені Великого князя Юрія Долгорукого (2011), Міжнародної премії імені Андрія та Арсенія Тарковських (за книгу «Спокуси Місто випрати», 2012). Переможець Всесвітнього поетичного конкурсу «Емігрантська ліра – 2013» у номінації «Незалишена країна» (Бельгія, Франція, 2013).
Владислава Ільїнська народилася в 1984 році в місті Одесі. Навчалася на філологічному факультеті ОНУ ім. І.І. Мечникова. Вірші почала писати з шести років. Тоді ж публікувалася в газеті «Вечірня Одеса». На сьогоднішній день має безліч публікацій, як в одеських, так і в міжнародних літературних виданнях, серед журналів це – «Меценат і світ» (Москва), «День і ніч» (Красноярськ), «Південне сяйво» (Одеса), «Жовтень» (Москва), «Новая реальность» (Челябінськ), «Літера_Dnepr» (Дніпропетровськ), «Ренесанс» (Київ) тощо, у колективних збірниках – «Провінція біля моря – 2013» (Іллічівськ), «П’ять» (Одеса). Вірші публікувалися також на різних мережевих ресурсах – «Гостиная» (Філадельфія), «Великороссъ» (Москва), «Ликбез» (Барнаул), «Авророполіс» (Одеса), «Що є істина?» (Лондон) та ін. Організатор літературних вечорів та інших культурних заходів. Автор поетичної книги «Ігри розуму» (2014).
Ольга Ільницька (нар. 31 липня 1951, Одеса) – російська письменниця, поетеса, журналістка. PEN International, Спілка письменників Москви, Південноросійська Спілка письменників, Національна Спілка журналістів України. Перша публікація в 1991 році в альманасі «Вільне місто» (Одеса: Маяк). Через 22 роки вийшла книга «Дієслова теперішнього часу» (з тим самим складом авторів і укладачем, поетом Юрієм Михайликом), Київ, 2013. У 1995 році видані книги прози «Звідки ми йдемо» і віршів «Наскрізне житло» під спільною обкладинкою, з об’єднуючою назвою «Життя тому вперед». Друкувала вірші та прозу в журналах «Знамя», «Аріон», «Октябрь», «Крещатик», «Юність» та інших. Перша її книга була видана в 1995 році.
Константин Ильницкий – журналист, путешественник, директор издательства, автор двух книг стихов – «Географии разрез» (2011) и «Смотритель времён» (2015).
Олесь Ільченко – поет, письменник, сценарист. Народився в Києві 1957 року. Автор тридцяти двох художніх і науково-популярних книжок для дорослих і дітей. З 2011 року живе й працює в Женеві. Вірші і проза перекладені на англійську (США), литовську, німецьку, сербську і російську мови. Олесь Ільченко – член трьох творчих спілок. Як один з творців телепрограми «Найрозумніший» – лауреат премій «ТЕФІ» та «Телетріумф» 2006 року.
Александр Кабанов (р. 1968 году в городе Херсоне) – украинский поэт, живущий и работающий в Киеве, пишущий на русском языке. Автор 10-ти книг стихотворений и многочисленных публикаций в журнальной и газетной периодике: «Новый мир», «Знамя», «Октябрь», «Континент», «Дружба народов», «Арион», «Новая газета», «Литературная газета» и др. Лауреат «Русской премии», премии «Antologia» – за высшие достижения в современной поэзии, премии журнала «Новый мир», Международной Волошинской премии и др. Стихи Александра Кабанова переведены на украинский, английский, немецкий, нидерландский, финский, грузинский, сербский и др. языки. Александр Кабанов – главный редактор журнала о современной культуре «ШО», координатор Международного фестиваля поэзии «Киевские Лавры», один из основателей украинского слэма.
Владимир Каденко – поэт, автор песен, бард, филолог, писатель, переводчик. Член редколлегии киевского журнала «Радуга», член жюри различных песенных конкурсов. Участник туристических походов по Восточным Саянам, Дальнему Востоку, Уралу, Памиру, Кавказу.
Ирина Карпинос родилась в Киеве. Окончила Литературный институт в Москве. Поэт, прозаик, автор-исполнитель песен. Член Союза театральных деятелей и Межрегионального союза писателей Украины. Лауреат международных литературных премий. Автор трёх книг прозы и четырёх поэтических сборников, а также альбомов песен. Ирина Карпинос печатается в журналах и альманахах с публицистическими и культурологическими эссе, выступает с музыкально-поэтическими концертами.
Игорь Касьяненко – украинский поэт, бард, исполнитель собственных песен, журналист. Лауреат фестивалей авторской песни. Инициатор и организатор многих резонансных культурных и социальных проектов. Родился в городе Сумы.
Маріанна Кіяновська (1973). Поет, прозаїк, перекладач, критик, дослідник літератури. Народилася на Львівщині. За освітою філолог (україністика), закінчила Львівський національный університет ім. Івана Франка. Автор десяти поетичних збірок, останню з яких, «373», визнано Книгою року в номінації «Поезія», вірші та проза перекладені польською, сербською, словенською, російською, білоруською, литовською, англійською, німецькою та іншими мовами. Нагороджена Почесним знаком «За заслуги перед польською культурою».
Олаф Клеменсен – прозаїк, поет, художник, мистецтвознавець. Народився і мешкає у Києві. Закінчив НАОМА та аспірантуру ІМФЕ ім. Рильського. Автор прозової книги «ЛІТО-АТО». Друкувався у антологіях та журналах («Курє’р Кривбасу», «Однокласник»). Твори перекладені польською мовою.
Людмила Коструб народилася в місті Загорську Московської області. Закінчила Тульський державний педагогічний університет за спеціальністю хімік-біолог. Живе в Тулі. Засновник і керівник Всеросійського клубу «Гравітація», що займається теорією і практикою аргентинського танго. Є засновником «Школи верлібра Карена Джангірова».
Ігор Лапінський – київський поет, журналіст, музикознавець. Працював музичним редактором (радіо, телебачення), літературним редактором на кіностудії ім. О. Довженка. Автор поетичних книг: «Вогні Святого Ельма» (1992), «LUDI» (2000), «Ранок безсонних дахів» (2002), «З невидимого космосу» (2005), «Вибране» (2009). Автор понад 100 поетичних публікацій у літературних журналах, альманахах, антологіях. Серед них: «Дружба народів», «Огоньок», «Знамя», антологія «Освобождённый Улисс», «Антология русского верлибра» (Москва), «Звезда Востока» (Ташкент), «Черновик» (Нью-Йорк), «Часы», «Митин журнал», «Эксцентр-эксклибрис» (Санкт-Петербург), «COLLEGIUM», «Соти», «Графіті», «Самватас», антологія «Каштановий дім» (Київ), «Антологія сучасної російської поезії України» (Харків), «Багатокрапка» (Донецьк) та ін. Лауреат літературних премій: «Планета поета» імені Леоніда Вишеславського (Київ, 2007), Міжнародної премії імені Арсенія та Андрія Тарковських (Москва – Київ, 2010). Не є і не був членом літературних спілок, асоціацій та інших об’єднань.
Рафаель Левчин (27 вересня 1946 – 7 серпня 2013) – російський поет, драматург, прозаїк, перекладач, есеїст, художник, актор. Жив у Києві. Закінчив Літературний інститут імені О. М. Горького. У 1991 році переїхав до Чикаго. Учасник багатьох неформальних творчих груп – зокрема об’єднання метареалістів, а також груп «Чен-Дзю», «39,2°C», «Глоссолалія» тощо. Учасник різних міжнародних проектів, у тому числі «Агасфер» (Москва, 1991), «Театр слова» (Кенігсберг, 1995), EyeRhymes (Едмонтон, 1997), GeZelle (Брюгге, 1999). Публікації в журналах і альманахах «Многоточие», «Новый Круг», «Черновик», «Ойкумена», «Мы Пришли!», «Звезда Востока», «Соты», «Стетоскоп», «Комментарии», KTO ZDES’, «Слово писателя». Вийшли книги віршів в авторському оформленні «ВОДАогонь» (СПб., 1996), Ludus Danielis (М., 2003), збірка фантастичної прози «Остаточний текст та інші ідилії» (К., 2006); збірка віршів «Вибране» (К., 2006). З 2000 року – публікації в Інтернеті. Учасник виставок (колаж, графіка, кераміка, бук-арт). Роботи в приватних колекціях у Москві, Києві, Кенігсберзі, Кракові, Чикаго, Маямі, Мехіко. Видавець, головний редактор, головний художник багатомовного самвидавного журналу «Reflection… Куадусешщт».
Анатолій Лемиш народився в 1950 році в Києві. Жив у Москві, зараз живе в Києві. Об’їздив весь СРСР з відрядженнями та концертами в 70-х і 80-х роках. Закінчив механіко-математичний факультет Московського державного університету (1972). Журналіст у галузі культури та ЗМІ. Пісні пише з осені 1967 року. Брав участь у київських КСП «Гітара» та «Костер» – з 1972 до кінця 80-х років. Автор книг віршів, виданих у Києві: «Вінок сонат Києву» (1993); «Подільський провулок» (2001); «Музика слова» (2006). Пісні, написані та виконані Лемишем, увійшли до альбомів «Гамаюн» (1997) та «Ангел мій» (2002). Друкувався в журналі «Радуга», в альманахах «Сталкер», «Ренесанс», «Соти», «Юр’їв день», побував з гастролями в Чехословаччині (1989) та Ізраїлі (1996). Відзначений премією ім. Л. Вишеславського, дипломом премії ім. Юрія Долгорукого.
Марія Луценко народилася в 1978 році в Києві. Закінчила НаУКМА в 2004 році. Вільний київський музикант, поет і фотограф. Отримувала дипломи та Гран-прі різних конкурсів.
Оксана Луцишина – письменниця, поетка, дослідниця творчості Бруно Шульца і Вальтера Беньяміна, авторка трьох збірок поезії, збірки оповідань та двох романів. Лауреатка кількох літературних премій, зокрема, «Гранослова», «Привітання життя», премії Фундації Ковалевих. Народилася в Ужгороді у 1974 році, пізніше виїхала на навчання у Сполучені Штати, де захистила дисертацію з компаративістики. Як стипендітка Фулбрайта стажувалася в Польщі. Викладає українську мову і літературу в Техаському університеті.
Валерій Марченко – бард, поет. Народився 1961 року в місті Дубно. З 1979-го мешкає в Рівному. З 1988 року – керівник Рівненського клубу авторської пісні. Організатор 4-х фестивалів «Зустрічі друзів» у Рівному. Пісні на власні вірші українською мовою пише з 1989 року. Лауреат численних фестивалів авторської пісні. Вийшли 3 CD: «От февральской непогоды», «Надену белую рубаху», «Полиновi сни долини» (на укр. мові). Збірка віршів «Надену белую рубаху», Київ, 2007 рік. Лауреат фестивалю-конкурсу козацької пісні «Встань, козацька славо! Засвіти знамена!», Нагороджений Орденом української авторської пісні. Як регент, псаломник, хорист постійно брав та бере участь у службах православних Свято-Георгіївського (м. Дубно), Свято-Успенського (м. Рівне), Борисо-Глібського (м. Рівне) храмів. Автор понад 200 віршів та пісень написаних російською та українською мовами.
Василь Махно народився у Чорткові 1964 року. Закінчив Тернопільський педагогічний інститут, викладав літературу в Тернопільському університеті, а згодом – у Ягеллонському (Краків). З 2000 року проживає у Нью-Йорку, працює у НТШ-Америка. Лауреат премій ім. С. Будного (1994), журналу «Кур’єр Кривбасу» (2008, 2009), Фонду Лесі та Петра Ковалевих (2009). Автор дев’яти поетичних збірок, двох книжок есеїстики, п’єс; його вірші, есеї та драми перекладено польською, німецькою, сербською, англійською, литовською, чеською, івритом, іспанською. Збірка оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов» була визнана книгою року BBC-2015.
Станіслав Мінаков – поет, прозаїк, есеїст, перекладач, публіцист. Народився в 1959 році в Харкові. Член НСПУ, СПР, Міжнародного фонду пам’яті Б. Чичибабіна. Автор книг «Імярек» (1992), «Вервь» (1993), «Листобой» (1997) і численних публікацій в Україні та за кордоном.
Лариса Наказна народилася в провінційно-творчому оазисі – в місті Дружківка Донецької області. Друкувалася в літературному альманасі «Каштановий дім», в літературно-художньому альманасі «Багатобарвність Імен», в міських виданнях. Була дипломантом і лауреатом всеукраїнського конкурсу молодіжної поезії пам’яті Леоніда Кисельова «Початкова пора» в номінації «Крила Ганімеда».
Олексій Нікітін – київський прозаїк, член СПУ та українського центру Міжнародного ПЕН-Клубу. Лауреат літературної премії СПУ ім. В. Короленка та «Російської премії – 2014».
Сергій Нуштаєв – київський поет, перекладач, драматург, актор, програміст, фахівець у галузі електроніки та обчислювальної техніки. Публікувався в журналах «Черновик» (Нью-Йорк), «Хрещатик» (Німеччина), «Веселка», «Соти» (Київ).
Поліна Овраменко брала участь у літературних фестивалях «Каштановий дім» 2012 року, «Одна маленькая свеча» 2013 року. Літературний псевдонім Ліка По. (Київ).
Вікторія Осташ народилася в Києві 1973 року. За фахом – літературний редактор, працює викладачем. Кандидат філологічних наук. Член НСПУ. Член літради Міжнародного клубу православних літераторів «Омілія». З 2003 року очолює Київську літстудію «Перехрестя». Автор поетичних книжок «САД-О.К.» (К., 2002), «ВІЗІІ» (Львів, 2006), «Слововежа» (Пілотне видання: К., 2011), романели «Пристрасті за генієм» (часопис «Київ», №9, 2004). Вірші й коротка проза надруковані в періодиці, зокрема – літературно-мистецьких альманахах та збірниках «Гранослов» (Київ), «Привітання життя» (Львів), «Крила» (Київ, 1999, 2002), «Потойбіч паузи» (Київ, 2005), «Склянка часу» (Канів, 2007) та ін. Окремі поезії перекладено болгарською та французькою.
Ліла Перегуда – київський творчий персонаж, поет-музикант. Засновник перформанс-проекту «Запрот Вокрис», де втілює в життя свою теорію квантової поезії. У вільний час служить дзвонарем у Володимирському соборі Києва.
Андрій Поляков – російський поет, прозаїк, філолог. Закінчив філологічний факультет Сімферопольського державного університету. Лауреат Малої премії «Москва-транзит» (2003), Міжнародної літературної Волошинської премії (2008), Премії Андрія Білого (2011), «Російської премії» (2014). Вірші перекладалися французькою, англійською, німецькою, італійською, болгарською та українською мовами.
Юрій Проскуряков – поет, прозаїк, драматург, художник, філолог. Народився в 1946 році у Ворошиловграді. У різний час брав участь у журналах «Черновик» (Нью-Йорк), «Соти» (Київ), «Другие», «Футурум-Арт», «Дети Ра» (Москва), «Крещатик» (Кельн), «Reflection… Куадусешщт» (Чикаго). Засновник магестетики – нової концепції людської діяльності, що є областю на межі жанрів мистецтва, психотерапії, поведінкових новацій і динамічного проектування.
Володимир Пучков – поет, письменник, журналіст. Головний редактор газети «Вечірній Миколаїв». Заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів та Спілки письменників України, лауреат літературної премії імені М. Ушакова, голова благодійного фонду «Миколаїв-2000».
В’ячеслав Розсипаєв – київський поет. Автор численних публікацій у журналах.
Анна Ревякіна – поет, автор книг «Серце», «UNTITLED», «Хроніки Міста До. Безчасся», «Зубна фея», «Dominus», засновник літературної студії «Кава-кішка-Мандельштам», переможець літературного фестивалю «Сила вітру», лауреат міжнародного літературного конкурсу ім. М. В. Хаткіної «Cambala», володар премії «Творча молодь Донбасу – 2012» в номінації «Поет року», переможець Міжнародного літературного фестивалю «Шорох»-2014. Народилася в Донецьку. Кандидат економічних наук.
Борис Руденко народився 1953 року на Сумщині. Поет, прозаїк, автор близько двадцати книг прози та поезії, низки есеїв та критичних розвідок на царині живопису, скульптури та музики. Лауреат двох престижних літературних премій: імені Володимира Свідзинського та «Планета поета» імені Леоніда Вишеславського за поетичну книгу «Оселі».
Олександр Самарцев народився в Москві. Закінчив Авіаційний інститут і два курси заочної режисури Щукінського училища. Автор книг віршів «Нічна веселка» (Московський робітник, 1991), «На волю святинь» (Петрополь, 1996), «Частина зустрічі» і «Кінця і краю» (Російський Гуллівер, 2011 і 2014). Дипломант фестивалю «Київські Лаври» (2015). Друкувався в журналах «Юність», «Новий світ», «Золотий Вік», «Діти Ра» та інших. Живе в Києві.
Ольга Самолевська – кінорежисер і поет. Народилася в 1957 році в Києві. Лауреат низки міжнародних і вітчизняних кінофестивалів, премії «КИЇВ», Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова», Міжнародної премії імені Арсенія та Андрія Тарковських.
Еліна Свенцицька – поет, письменник, лауреат літературних премій, вчений, доктор філологічних наук, професор.
Роман Скиба народився 1970 року у Львові. За освітою філолог. Член НСПУ. Видання поезій: «Мене назвуть листопадом» (1992); «Листопадом назвуть мене» та «Осінь на місяці, або Усміх дракона» (1993); «Тінь сови» (1994); «Хвороба росту» (1998); «Одіссея-2000» (2002 та 2005); «П’ятизнак, або Життя і нежить» (2008); «Телефонний Будда» (зібране у двох томах, 2015). Роман також є автором книжок для дітей. Нагороджений преміями «Міжнародного конкурсу «Гранослов»» (1991), конкурсу видавництва «Смолоскип» (1997), журналу для дітей «Соняшник» – «Найбільшій дитині 1998 року», «Благовіст» (1999), журналу «Кур’єр Кривбасу» (2000), арт-клубу «ОстаNNя барикада» та Чільної Української Молодіжної Мистецької Агенції «ЧУММА» – «Поету в Законі» (2002), фестивалю-конкурсу «Просто так» (2008), журналу для дітей «Ангелятко» – «Золота пір’їнка» (2011), конкурсу «Коронація слова», фестивалю-конкурсу «Ватерлінія» (2013).
Сергій Соловйов – поет, письменник, художник, мандрівник (Німеччина, Індія). Один з яскравих представників метареалізму. Автор 15 книг прози, поезії та есеїстики, серед яких «Бенкет», «Книга», «Аморт», «Кримський диван», «Індійський захист», «Осторонь» та ін. Лауреат Премії Івана Буніна та премії «Планета поета». Член російського Пен-центру. В середині вісімдесятих створив авангардний театр «Нільдистанція». В середині дев’яностих – періодичне літературно-художнє видання «Ковчег». До 2000 року – архітектурний проект метаігрового міста-лабіринту. В середині 2000-х – автор проекту і керівник клубу вільної думки «Мовні ландшафти» і головний редактор альманаху сучасної літератури «Фігури мови».
Олена Степаненко (Прилуцька) – поетка, автор трьох збірок («Передчуття Авалону», видавництво «Смолоскип» (1999), «Коротка меса на друге пришестя Данте» – «Гранослов» (2002), «Третя Атлантида» – «Зона Овідія» (2005) та текстів на музику композитора Ірини Алексійчук. Лауреат двох міжнародних літературних конкурсів. У різні роки була членом журі літературних конкурсів «Молоде вино» та «Гранослов».
Анна Стремінська – поетка, член Південноруської спілки письменників (Одеська обласна організація Конгресу літераторів України), наукова співробітниця Одеського літературного музею. Переможниця загальноміського поетичного конкурсу «Срібні труби», лауреат Другого Міжнародного фестивалю літератури і культури «Слов’янські традиції». Автор багатьох поетичних та мистецтвознавчих публікацій в одеській, московській, зарубіжній періодиці, зокрема в альманасі «Дерибасівська – Рішельєвська», в російському журналі «Меценат і світ», в московській газеті «Літературний ярмарок». Один з авторів колективної збірки «Вільне місто» (1991) та одеської антології поезії «Кайнозойські Сутінки» (2008). Автор збірки віршів «На Стародавній Мові…» (2000).
Майя Студзинська – прозаїк. Публікації: «Дике поле»; «Яр»; «Радуга»; «Книжковий огляд»; «Соти»; альманах «Каштановий дім»; «Нова проза». У 2009 році потрапила до шорт-листа конкурсу «Перехрестя» (Німеччина) з оповіданням «Цивілізовані», за що й отримала диплом. У 2010 році посіла перше місце на турнірі прозаїків, який проводить студія «Письменник в інтернет-просторі».
Дмитро Стус – український письменник, літературознавець, редактор. Кандидат філологічних наук. Член Асоціації українських письменників. Голова Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України». Генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2007) за книгу «Василь Стус: життя як творчість».
Римма Табунщикова народилася в 1984 році в Сєвєродонецьку. Неодноразово брала участь у багатьох фестивалях. Авторка збірок віршів «Сила двох сердець» (2006) і «Паперовий літачок» (2012). У 2011 – 2013 роках була керівником сєвєродонецького літературного об’єднання «Обрій».
Ася Фруман народилася в 1987 році. Перекладає з англійської, ідишу, польської (Майкл Векс. Життя як квеч. М.: Текст; Книжники, 2012. (Серія «Чейсовська колекція».), Шолом-Алейхем. Менахем-Мендл. Нові листи. М: Текст, Книжники, 2013 (учасник колективного перекладу). Автор збірки віршів «Homo abiens».
Олександр Чернов народився в Петропавловську-Камчатському. Лауреат премії імені поета Миколи Ушакова, дипломант Міжнародного Волошинського конкурсу, Міжнародного Тютчевського конкурсу та переможець Міжнародного Лермонтовського конкурсу. Володар золотої медалі за перемогу в супертурнірі поетів російського зарубіжжя, який проходив у Кембриджі. Член Національної Спілки письменників України, Спілки російських письменників та Міжнародного ПЕН-клубу. Вірші Олександра Чернова перекладалися французькою, німецькою, українською, сербською та англійською мовами.
Олександра Шаліна – народилася в місті Керчі, в 16 років переїхала до Києва. Лауреат конкурсу ім. Л. Кисельова в номінації «Крила Ганімеда». Публікації: Альманах «Каштановий дім» (2011, 2014), альманах «Багатобарвність імен» (2012), інтернет-журнал «Станція мир» (2013).
Сергій Шаталов народився в 1958 році в Донецьку. Редактор літературно-художнього альманаху «Чотири сантиметри Місяця». Режисер «Театру земної астрономії» та циклу історико-документальних фільмів «Донбас – нескінченна історія». Автор трьох поетичних збірок, двох книг прози. Публікувався в різних журналах і альманахах України, ближнього і далекого зарубіжжя. Шорт-лист «Російської премії» (2012 рік).
Олена Шелкова народилася в Києві в 1986 році. Лауреат премії ім. К. Квітницької, автор книги «Чайники».
Олександр Шишкін народився 31 березня 1955 року в Москві, російський поет, видавець, засновник видавництва «Арт Хаус медіа».
Анна Щербакова народилася у Варшаві, київський автор. Навчалася в Україні, за освітою музикант (закінчила ОДМА ім. Нежданової). Автор книг «Прогулянка лабіринтом снів» (2009), «Калейдоскоп» (2014), «Пам’ять сонячного вітру» (2014).
Любов Якимчук – українська поетка, сценаристка і журналістка. Народилася в Первомайську на Луганщині. Авторка поетичних книжок «, як МОДА» та «Абрикоси Донбасу». Лауреатка Міжнародної «Поетичної слов’янської премії», премії видавництва «Смолоскип» та ін. З 2009 року виступає в музично-поетичному дуеті із фріджазовим контрабасистом Марком Токарем. Вірші та проза Любові перекладені понад десятьма мовами світу. Мешкає в Києві.
Еміль Январев (1931, Миколаїв – 2005, Миколаїв) – поет, публіцист. У 1953 році закінчив Літературний інститут ім. Горького (семінар Я. Смелякова). Регулярно публікувався з 1955 року. Перша книга віршів «Переправа» вийшла в 1967 році у видавництві «Радянський письменник». За нею послідували «Теперішній час» (1971), «Дійові особи» (1972) та інші поетичні збірки. За книгу віршів «Документ» удостоєний премії імені М. Ушакова (1999). Почесний громадянин міста Миколаєва. Провів велику культурно-просвітницьку роботу на телебаченні, в місцевій пресі.
Ганна Яновська народилася в 1980 року в Харкові. За освітою лінгвіст. Викладає англійську мову в НТУ «Харківський політехнічний інститут». Авторка збірки віршів і перекладів «Волохата книга» (2008), «Поеми першого січня» (2011), обидві книжки з авторськими ілюстраціями. Перекладає англомовних авторів із різних куточків світу – зокрема африканських, австралійських, новозеландських. У її перекладах вийшли книжки новозеландських поетів Селіни Тусітали Марш «Тусітала», Альберта Вендта «Від Гаваїв до Аотеароа» (обидві у 2012), Карло Міли «Риба-мрія пливе» (2013). Робить витинанки на власні сюжети.