Володимир Мудрик • Меморіальний музей-квартира В. С. Косенка: минуле і сьогодення

Творча спадщина Віктора Косенка належить до яскравої доби «срібного століття» і становить безцінний скарб української та європейської музичної культури. Відомі та уславлені виконавці поповнювали тоді і тепер власний репертуар творами Майстра. Також велику роль у збереженні пам’яті про композитора відіграв один з найдавніших меморіальних музеїв Києва – Меморіальний музей-квартира В. С. Косенка, який понад 80 років продовжує поширювати творчість видатного митця. У стінах меморіального музею лунає музика – передусім В. Косенка та інших світових і українських композиторів.

Як відомо, видатний український композитор, піаніст і педагог Віктор Степанович Косенко (1896 – 1938) з родиною оселився у київській квартирі №4 по вул. Тимофії­вській (нині Михайла Коцюбинського) №11 навесні 1938 року у новозбудованому житловому будинку Академії наук тодішньої УРСР. Дружина створювала для проживання, праці та лікування хворого на той час композитора максимум комфортних умов. Найбільша кімната помешкання стала робочим кабінетом митця. Оскільки будинок був новозбудованим – стіни ще мали певну вологу, а кімната у протилежному боці квартири чи не найбільше приваблювала композитора великою кількістю сонячних променів, які потрапляли крізь великі вікна й створювали тепло і затишок.

На жаль, усі спроби лікування не дали відчутних результатів, стан здоров’я Віктора Степановича безповоротно погіршився, і 3 жовтня 1938 року композитор відійшов у засвіти.

Документ, який зберігається у фондах Музею театрального, музичного та кіномистецтва України з інвентарним № Р 17547 від 10 лютого 1939 року визначає «спадкоємицею всього майна, що залишилося після померлого 3 жовтня 1938 року в м. Києві професора Київської державної консерваторії, композитора орденоносця Віктора Степановича Косенка, є дружина його, Ангеліна Володимирівна КАНЕП-КОСЕНКО».

26 лютого 1945 року вдова Ангеліна Канеп-Косенко (14.01.1889 – 14.08.1977) одержує важливий документ «Охоронну грамоту», де йдеться про те, що «Постановою Уряду від

28 жовтня 1938 року квартира видатного українського композитора Косенка по вул. Тимофії­вській №11, кв. 4, яка складається з 3-х кімнат пожиттєво закріплена за родиною померлого і перетворюється на музей, у зв’язку з цим вилученню чи ущільненню не підлягає» [МТМКУ. Охоронна грамота приміщення, де жив композитор Косенко В. С. інв. № Н/Д-12532].

Це перша згадка про створення музею В. С. Косенка, датована 1938 роком. Необхідно зауважити, що процес перетворення оселі на музей відбувся доволі швидко через низку причин:
– по-перше: особливістю меморіальних експозицій є, по суті, консервація інтер’єрного простору і його наповнення у прижиттєвому стані конкретної особи, якій присвячено музей;
– по-друге: за логічним плином життя, безпосередньо у кабінеті митця після його смерті відбувалися пам’ятні дні за участю родини, колег – відомих діячів української культури, учнів та інших відвідувачів, центральне місце в яких відводилося виконанню творів В. С. Косенка і інших композиторів, як це було за життя господаря дому. Адже, найкращою пам’яттю про композитора, за словами поета М. Рильського, є його музика. Подібні творчі зустрічі дали поштовх до започаткування культурно-просвітницької та масової роботи кабінету-музею В. С. Косенка;
– по-третє: суспільно-політичні умови сталінського періоду диктували також безапеляційність дотримання усіх зобов’язань, які прописані, зокрема, в «Охоронній грамоті».

Таким чином у столиці утворився кабінет-музей В. С. Косенка, співзасновницею якого стала вдова композитора А. В. Канеп-Косенко. Вона також стала спадкоємицею унікального архіву композитора, про що було їй видано нотаріально завірений документ і, звичайно, саме вона опікувалася діяльністю новоствореного домашнього музею композитора за підтримки громадськості, відомих діячів української культури, органів державної влади та творчих спілок.

Необхідно зазначити, що повної наукової музеєфікації тоді не проводилося. Подібне завдання не актуалізувалося у той час тому, що музей діяв виключно на громадських засадах, а у сусідніх кімнатах квартири впродовж багатьох років мешкали члени родини композитора.

Якими артефактами, родинними реліквіями, інтер’єрами зустрічав своїх відвідувачів новостворений музейний простір у період перших років свого існування з 1938 до 1941 рр?

Таку інформацію знаходимо у епістолярній спадщині прийомної доньки композитора і багаторічної директорки у період з 1977 – 2007 рр. Народного меморіального кабінету-музею В. С. Косенка Раїси Канеп (31 жовтня 1910 – 7 травня 2007). Про особливості інтер’єру квартири-музею перших років вона згадує, що за життя Віктора Степановича у його кабінеті, звичайно, не було великої кількості особистих фотографій. Однак портретів композиторів і картин було багато. Серед них портрети – М. Глінки, П. Чайковського, С. Рахманінова, М. Лисенка. Вони збереглися до нашого часу, але багато інших – на жаль, втрачено. Добре пам’ятала Раїса Едуардівна портрет Бетховена анфас, Шопена, Моцарта, Ліста. На жаль, не зберіглася серія серійних листівок, які надсилав з Москви брат композитора Семен Степанович Косенко (1889 – 17 жовтня 1945).

Стосовно творів образотворчого мистецтва, які прикрашали стіни робочого кабінету композитора, зберіглося лише одне живописне полотно «Українська хатка» художника-пейзажиста Євгена Ксаверійовича Вжеща. Тематично з життям Віктора Степановича полотно не пов’язане. А зберіглася картина у роки війни тому, що у квартирі залишилася хатня працівниця Юлія (Ульяна) Семенівна Козак, яка повідомила німецьким офіцерам – мешканцям квартири, що це, нібито, хата її батьків. Так картину їй повернули, а решту полотен за даними Р. Канеп – вивезли.

На початку 2000-х рр. Р. Канеп, усвідомлюючи те, що квартиру, до складу якої входив Народний меморіальний кабінет-музей В. С. Косенка, вона планує подарувати державі для продовження тут музейної діяльності і увічнення пам’яті про композитора, вона ухвалює рішення на відчуження цього олійного полотна, яке не має стосунку до біографії композитора. Виручені кошти власниця розділила між потенційними спадкоємцями з боку родини Денбновецьких – по лінії своєї матері.

Спробуємо знайти відповідь на запитання: які прижиттєві картини зникли з музею композитора?

Загальновідомо, що над меморіальним письмовим столом розташовувалася велика олійна картина житомирського художника О. Г. Канцерова, з орієнтовним розміром 150х70 см, яку автор у 1920-х рр. подарував Віктору Степановичу – своєму товаришу по концертній діяльності. На цій великій картині було зображено морський пейзаж, на передньому плані якого виднівся кам’яний і скелястий берег.

Багато робіт О. Г. Канцерова зберігаються нині у Житомирському обласному краєзнавчому музеї. Вдома у Віктора Степановича було ще два етюди роботи О. Канцерова: інтер’єр рибацької хижини та «Двор с лужей посреди и курами». На згадку про велике живописне полотно у сучасній експозиції розташована картина, на якій зображено морські хвилі. Робота виконана у техніці акварель першим оформлювачем Народного меморіального кабінету-музею В. С. Косенка художником Василем Батюшковим (06(19).01.1894 – 17.01.1981), представником старовинного дворянського роду.

Також за спогадами Р. Канеп вдома у композитора були ще дві голландських гравюри – на яких зображено пейзажну тематику: ліс, кущі, корови, що пасуться. Також на стінах кабінету розташовувалися дві маленькі олійні картини житомирського художника Бондаренка, на одній з яких було зображено яскравий захід сонця. Особливо цінною була жанрова картина «Віолончеліст» роботи кисті художника Ясинського. Її подарував композитору житомирський педагог, бібліофіл, вчений метеоролог, статський радник Михайло Петрович Куд­рицький (24.02.1856 – 27.12.1933). На ній було зображено горище, дим з печі, на дверцятах якої сохнуть діряві чоботи, а поруч сидить у різних шкарпетках і «самозабутньо» грає на віолончелі юнак з підв’язаним флюсом і щасливим обличчям.

«Висіли також дві-три аматорські роботи дружини композитора. Якщо фотознімки композиторів подарував В. С. Косенку брат Семен Степанович, то живописом у домі опікувалася Ангеліна Володимирівна» – підсумовує Раїса Едуардівна.

Даний стан кабінету-музею композитора було порушено у період німецької окупації.

Родина змушена була евакуюватися до Ташкента. З собою дружина з донькою везла епістолярну спадщину чоловіка, ноти, та окремі дрібні речі. Про це свідчить документ з фондів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України інвентарний № н/д 12591, датований 5 липня 1941 року. Цитуємо мовою оригіналу: «Справка. 0.1.

Дана сия больной вдове композитора-орденоносца В. С. Косенко – Ангелине Владимировне КОСЕНКО-КАНЕП в том, что она эвакуируется из г. Киева, согласно постановления правительства УССР с семьей в составе: дочери Раисы Эдуардовны Канеп и сопровождающей больную вдову Ульяну Семеновну Козак (ФИО зачеркнуто прим. В.М.). Вдова композитора отправляется с рукописями, оригиналами покойного композитора Косенко. Зам. Начальника Управления по делам искусств при СНК УССР (підпис) /Ткаченко/».

Повернення з евакуації також супроводжувалось документом, який нині представлено на експозиції Меморіального музею-квартири В. С. Косенка – філії Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

Це Посвідчення №143 від 24 березня 1944 р., з підписом Л. Ревуцького «Вдова композитора України Косенко В. С. громадянка Канеп-Косенко А. В. разом з донькою Канеп Р. Е. направляється з Ташкента до місця постійного проживання м. Києва. Громадянка Канеп-Косенко є зберігачем творчої спадщини композитора і їй доручено перевезення рукописів і нот композитора Косенка до м. Києва». [МТМКУ. Посвідчення. інв. № 17584]

Таким чином спадкоємці композитора повернулися до будинку, який витримав воєнні лихоліття.

Однак, з поверненням родини до своєї оселі виникли певні проблеми. Одразу було виявлено втрату багатьох предметів інтер’єру, меблів та меморіального роялю композитора «Diederichs Frеres» – найдавнішої у Росії фабрики музичних інструментів. Прикметно, що той рояль було придбано братом композитора Семеном Степановичем для студента Петроградської консерваторії Віктора Косенка.

Однак, зусиллями вдови композитора за підтримки органів міської влади та представників творчих спілок кабінету-музею В. С. Косенка було надано інший рояль, без якого неможливо було уявити діяльність закладу. Тоді також було відновлено значну частину меблів, максимально наближеними до тих, якими користувався композитор і його родина.

1948 року на фасаді будинку було встановлено першу меморіальну дошку з написом: «1938 року у цьому будинку жив і помер видатний український радянський композитор Віктор Степанович Косенко. Народився 24. ХІ. 1896 – помер 3. Х. 1938 р.». Поруч було прикріплено чорну дошку з написом: «Управління культури Виконком Київської міської ради депутатів трудящих Спілка композиторів УРСР».

Наступний документ свідчить про переведення кабінету музею у статус «народного», що функціонує «на громадських засадах». Рішення №1795 виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 26 листопада 1963 року «про організацію на громадських засадах меморіальної кімнати-музею видатного українського композитора Віктора Степановича Косенка надання меморіальному кабінету-музею В.С. Косенка статусу народного музею. 20 березня 1964 року було урочисто відкрито Народний меморіальний кабінет-музей В. С. Косенка.

Зберіглася стенограма урочистого мітингу, зафіксована стенографісткою Катериною Львівною Куржнир, де зазначено, що під час церемонії відкриття серед інших почесних гостей виступали композитор Г. Таранов (15.06.1904 – 25.01.1989), піаністка Р. Лисенко (10.07.1921 – 11.01.2021), музикознавець і перший біограф композитора – В. Довженко (14.09 (27.09 за новим стилем) 1905 – 5.01.1995). Також на урочистостях був присутній зять А. В. Косенко – художник В. М. Батюшков та інші діячі української культури – сучасники В. С. Косенка, серед яких співачка З. Гайдай (1902–1965), композитори Л. Ревуцький (1889–1977), А. Штогаренко (1902–1992) та ін.

Тоді відбувся урочистий концерт з творів В.Косенка за участю Л. Остапенко, В. Ялкут, Е. Ярацької, Г. Миколаєнка, Е. Пірадової (11.6.1929 – 11.07.2012), П. Батюшкова (18.04.1924 – 30.04.2009).

Урочистості було зафільмовано на кіноплівку, яка стала основою документального фільму режисера Арнальдо Фернандеса. Так, меморіальний кабінет-музей отримав статус народного. Як зауважує Р. Канеп: «слово «народний» вживалося у значенні – на громадських засадах, тобто не державний. На відміну від загальноприйнятого положення про спеціальне присвоєння цього звання при визначених показниках відвідуваності. Такого присвоєння нашому музею не було», – підсумовує Р. Канеп.

3 жовтня 1969 року на день чергових роковин від дня смерті В. С. Косенка звичайну білу мармурову дошку було замінено на бронзову, художню з барельєфом В. С. Косенка і з написом, який свідчив про те, що у 1938 році у цьому будинку жив і працював видатний український композитор В. С. Косенко. З цією ініціативою виступила скульпторка Галина Кальченко (1926–1975). Галина Нечипорівна виключила з попереднього тексту відомість про смерть композитора зі словами: «Я не хочу згадувати про смерть. Музика живе!». Пізніше скульптор подарувала до Народного кабінету-музею мідний барельєф композитора та скульптурний портрет. Ці реліквії нині зберігаються у фондах МТМКУ.

Необхідно зауважити, що було відкрито музей у одній кімнаті, але з плином часу збільшилась кількість експонатів і тому музей зайняв сусідню кімнату – вітальню. Без перебільшення, значна роль у діяльності народного музею В. С. Косенка належить члену родини композитора, першому оформлювачу Народного меморіального кабінету музею В. С. Косенка, художнику В. Батюшкову, акварелі якого з 1950-х років і донині прикрашають інтер’єри музею.

Тоді, як і тепер у новітній експозиції меморіального музею-квартири В. С. Косенка, знаходиться олійний портрет І. Тартаковського (25.04.1912 – 18.06.2002) «В. Косенко за піснею «Дружба», де композитор зображений під час хвороби. Оскільки портрет було створено після смерті В. С. Косенка, то прототипом постаті композитора для художника став сусід, історик, академік М. І. Супруненко (1.03.1900 – 11.09.1984).
У період з 2009 до 2016 року завідувачкою Музею-квартири В. С. Косенка композиторкою, членкинею НСКУ Тетяною Іваницькою було проведено декілька десятків творчих заходів, а також внесено до музейного фонду України значну частину архівних матеріалів з колекції музею В. Косенка.

2016 року до 120-річчя від Дня народження композитора проведено ремонтно-реставраційні роботи та відкрито оновлену меморіальну й інтерактивно-виставкову експозицію.

Оскільки, саме це приміщення стало останнім помешканням композитора В. С. Косенка та впродовж усього існування музею позиціонувалося саме як меморіальний музей, згідно історичної достовірності до назви музею Рішенням сесії Київради від 12 листопада
2019 року повернено термін «меморіальний» і затверджено офіційну назву музею у такій редакції – «Меморіальний музей-квартира В. С. Косенка» на зміну колишній «Музей-квартира В. С. Косенка».
Разом з тим, творча спадщина митця є безцінним надбанням української та європейської музичної культури.

На початку 2000-х рр. значну частину архіву В. Косенка прийомна донька композитора Р. Канеп передала до Інституту Рукопису НБУВ ім. В. І. Вернадського. Нині архів опрацьований і доступний для дослідників.

Велика плеяда відомих особистостей свого часу бували у музеї, а саме: композитори Лев Ревуцький, Георгій Майборода, Лев Колодуб, Леся Дичко, Геннадій Сасько, Богдана Фільц, Людмила Шукайло, поети Максим Рильський, Павло Тичина, диригент Натан Рахлін, музикознавці Валеріан Довженко, Кіра Шамаєва, Олеся Олійник, Олена Таранченко, Лідія Івахненко.

Охоче виконували твори В. Косенка та інших композиторів у стінах музею відомі співаки Іван Паторжинський, Марія Литвиненко-Вольгемут, Борис Гмиря, Юрій Гуляєв, Вікторія Лук’янець, скрипалі Кирило Стеценко, Ольга Карасько, піаністи Рада Лисенко та її випускниця Жанна Хурсіна, а також Ольга Ліфоренко, Павло Батюшков, Людмила Марцевич, баяніст Віталій Марченко, акордеоніст Ігор Завадський та багато інших.

Час від часу на відзначення ювілейних і пам’ятних дат на провідних сценах України відбувалися монографічні концерти, передусім у Києві та Житомирі – містах, які тісно пов’язані з життям і творчістю В. Косенка. Зовсім небагато інформації зберіглося про подібні події у Санкт-Петербурзькій консерваторії – Аlma Mater Віктора Косенка. Зокрема у архіві музею зберігаються декілька афіш та програм концертів з творів В. С. Косенка у Великому залі Ленінградської консерваторії.

Задум проведення фестивалю, присвяченому творчості видатного українського композитора В. Косенка вперше гучно артикулювався 1996 року на відзначення сторіччя від Дня народження митця. Тоді ініціатива проведення фестивалю належала Спілці композиторів та Центру музичної інформації України. Причому, досвід проведення подібних форумів було вже набуто. Адже незадовго до цього відбувся фестиваль іншого українського композитора і близького товариша Віктора Косенка – Бориса Лятошинського.
Однак, фестиваль до сторічного ювілею В. С. Косенка з різних причин не відбувся.

На думку композитора Юрія Іщенка (1938 –2021), якому було доручено справу організації косенківського фестивалю, тоді ще не настав момент переоцінки творчого спадку Віктора Косенка, якого вважали «дитячим» та «радянським» композитором. У 1990-ті роки не було можливості почути фортепіанні сонати, концертний вальс, інші твори майстра.

Узагальнюючі і теоретичні розмови про національне відродження української музичної культури втілилися, зокрема, у проведенні Першого фестивалю «У сузір’ї Віктора Косенка – 2018», присвяченого 80-річчю Меморіального музею-квартири В. С. Косенка та 80-річчю присвоєння імені В. Косенка Житомирському музичному училищу (нині Житомирський музичний фаховий коледж ім. В. С. Косенка).

З ініціативою проведення фестивалю виступив Музей-квартира В. С. Косенка навесні 2018 року за підтримки Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, інших музеїв, Міністерства культури України, Національної Спілки композиторів України, Житомирського музичного училища імені В. С. Косенка, Дитячої музичної школи №3 імені В. С. Косенка та інших установ.

Метою фестивалю визначено популяризацію творчості митця та поповнення колекції фоно- і відеозаписів маловідомих творів композитора, переосмислення творчого доробку митця, його внеску до скарбниці світової музичної класики.

Програму фестивалю, яка містила концерти творів різних жанрів, було складено і узгоджено з виконавцями заздалегідь та опубліковано на офіційній сторінці музею у фейсбуці.

Відкриття фестивалю «У сузір’ї Віктора Косенка – 2018», присвяченого 80-річчю Музею-квартири В. С. Косенка, відбулося 3 жовтня 2018 року у день 80-х роковин Віктора Косенка. Своєрідною преамбулою фестивалю став концерт студентів КМАМ ім. Р. М. Глієра, під час якого відбулось вшанування пам’яті В. Косенка хвилиною мовчання, яку дзвонами сповістив настінний музейний годинник. Вступне слово та ведення програми здійснила музикознавиця Ольга Непоседова. На початку програми прозвучав один з найвитонченіших творів – Етюд фа дієз мінор тв. 8 №8 у виконанні студента Артема Стовбуна, клас Ірини Вавринчук. Серед інших творів лунали також Ноктюрн до дієз мінор у виконанні Анни Костик, клас Мальвіни Зарудянської, Етюд соль дієз мінор заграла Єлизавета Самодід (альт), клас Любові Почерняєвої разом з концертмейстером Катериною Шаманаурі.

Загалом, використання бою годинника для вшанування 80-х роковин пам’яті композитора обрано не випадково, оскільки годинник у житті В. Косенка був не лише суто прикладним хронометром, але і символічною річчю, з якою пов’язані багато важливих подій творчого життя. Проте, роздуми на цю тему ми пропонуватимемо нашим читачам у наступних публікаціях.

Містичним, ніби голос автора, стало виконання романсу «Мне грустно» на поезію М. Лермонтова у блискучому прочитанні лауреата міжнародних та всеукраїнських конкурсів Георгія Вешапідзе.

Того ж дня відома українська піаністка, активний пропагандист і виконавиця творчості В. С. Косенка в Україні і за кордоном Анастасія Толстоног майстерно виконала сольний концерт під назвою «Реквієм В. С. Косенку», де прозвучав цикл «11 етюдів у формі старовинних танців» тв. 19, присвячений 80-тим роковинам пам’яті В. Косенка. Необхідно зауважити, що у стінах музею виконання цього циклу відбулось вперше за багато десятиліть.

Оскільки ініціатором фестивалю виступив Музей-квартира В. С. Косенка, то переважна більшість заходів форуму планувалась і відбулась у стінах музею. Однак, низка концертів фестивалю була й у Малому залі НМАУ ім. П. І. Чайковського, у виставковій залі Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Харківському Будинку Алчевських, концертній залі НСКУ за участю виконавців з Києва, Харкова, Черкас, Богуслава, Бостона (США) та інших міст.

Так, 11 листопада в рамках фестивалю у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків музична формація «Іnspiration сlassic» з успіхом представила розлогу монографічну програму з творів композитора. Необхідно зауважити, що прозвучала велика кількість романсів, деякі з яких нечасто виконуються. Їх на розсуд слухачів професійно представили співачки Ольга Братик та Катерина Болкуневич. Також слухачі у переповненій залі аплодували віолончелістці Ользі Мільграндт та піаністкам Наталії Мамедьяровій, Ніні Крот, Альоні Хоптинець, які майстерно виконали віолончельну сонату та фортепіанні мініатюри В. Косенка.

Важливим здобутком фестивалю є також пожвавлення праксеологічного вжитку у педагогічній практиці мистецьких шкіл дитячого фортепіанного репертуару В. С. Косенка. Адже у програмі фестивалю взяли участь учні і педагоги низки Дитячих музичних шкіл міста Києва. Так, 17 листопада відбувся концерт учнів та педагогів ДМШ №36, організований викладачем школи, піаністом і композитором Марком Пілявським.

19 листопада програма концерту учнів КДШМ №2 ім. М. Вериківського, клас викладача В. А. Лочмель, під назвою «В. Косенко і світова фортепіанна класика» зібрала аншлаг слухацької аудиторії.

Необхідно відзначити, що юні піаністи, вихованці ДМШ №3 імені В. С. Косенка на чолі із завучем школи Оленою Єрмоленко представили в рамках фестивалю монографічний концерт з фортепіанних творів В. С. Косенка для дітей.

Також під час фестивалю для юних слухачів було запропоновано концертну програму дорослих артистів, серед яких концерт для дітей «Романтична подорож у світ фортепіанної музики», який відбувся 18 листопада. Автор проєкту – музикознавець, співачка, композитор та піаністка Аліна Грегуль (Україна – Італія). У програмі звучали твори Дж. Мартуччі, Х. В. Глюка, Згамбатті, Ф. Шопена, Л. Ревуцького, В. Косенка та А. Грегуль. У цьому заході здійснено спробу вписати ім’я В. С. Косенка у європейську фортепіанну музичну літературу. Також слухачам було продемонстровано твори сучасної композиторки Аліни Грегуль у авторському виконанні.

Як відомо, впродовж декількох десятиліть з ініціативи НСКУ та Міністерства культури України було запроваджено Премію імені В. С. Косенка, яка присуджується українським композиторам за творчість для дітей. Тому програма фестивалю включала теж твори сучасних композиторів, і слухачі мали можливість почути сучасні композиції для дітей.

1 грудня 2018 року під егідою Міністерства культури України та НСКУ, у Великому залі імені Василя Сліпака НМАУ ім. П. І. Чайковського відбувся великий авторський концерт композиторки Анастасії Комлікової «Барви творчості» з нагоди вручення їй премії ім. В.С. Косенка – 2018.

У програмі святкового концерту прозвучали твори різних жанрів, серед яких фрагменти балету «Форвард» та ін.
Ще однією важливою подією музичної косенкіани 2018 року став IV-й Всеукраїнський конкурс юних піаністів ім. В. С. Косенка, який відбувся 1 – 8 грудня 2018 у Великій залі ДМШ №3 ім. В. Косенка за підтримки НСКУ. На церемонії нагородження Лауреатів конкурсу лауреатам було вручено також спеціальні подарунки від Музею-квартири В. С. Косенка.

15 листопада в рамках фестивалю відбулась лекція-концерт музичного лекторію «Класики – нащадкам» за участю студентів КІМ ім. Р. М. Глієра (нині КМАМ ім. Р. М. Глієра) під назвою «Творчий портрет Віктора Косенка». Поряд з докладною інформацією про життя і творчість В. Косенка прозвучав також музикознавчий аналіз вокальних та інструментальних творів, які звучали у великій концертній програмі. Художній керівник проєкту, викладач-методист, заслужений працівник культури України Жанна Литвиненко.

Однією з кульмінацій фестивалю став симфонічний концерт під назвою «Втрачені партитури видатних українців – код Косенка», який прозвучав у Харкові 9 листопада у Будинку Алчевських. Молодіжний академічний симфонічний оркестр «Слобожанський» під егідою диригента і автора проєкту Сергія Лихоманенка здійснив перше концертне виконання «11 етюдів у формі старовинних танців» В. Косенка в оркестровці Леоніда Бильчинського для великого симфонічного оркестру. Дана подія відбулась завдяки відомій альтистці Оксані Овдейчук, яка люб’язно надала ксерокопії рукописів партитур свого вчителя Л. Бильчинського. Комп’ютерний набір було здійснено сучасним композитором і аранжувальником Євгеном Жаку. До речі, у музеї зберігається компакт-диск із записом цього циклу у виконанні Національного симфонічного оркестру під орудою Володимира Сіренка. Запис було здійснено особисто основоположником української школи звукорежисури і автором оркестровки Леонідом Бильчинським.

Фестиваль жваво підтримали також низка кафедр НМАУ ім. П. І. Чайковського. Зокрема, у рамках фестивалю прозвучали декілька концертних програм, підготовлених студентами та викладачами кафедри камерного ансамблю НМАУ ім. П. І. Чайковського. Особливого значення набуло звучання Сонати для скрипки і ф-но тв.18 та «Мрії» для скрипки та фортепіано тв. 4. у виконанні відомої скрипальки Ольги Карасько, яка впродовж багатьох років виконує твори В. С. Косенка в Музеї та на інших сценах, а також здійснила записи його творів до фондів Національної радіокомпанії України. Відома скрипалька виступала разом з піаністкою і педагогом Ольгою Ващук. У програмі фестивалю взяли участь віолончелістка Ольга Мільграндт та професор кафедри камерного ансамблю, піаністка Тетяна Моргунова, які виконали Етюд до дієз мінор для віолончелі та ф-но. До програми концерту були включені також романси «Говори, говори!», «Вони стояли мовчки», романси тв. 7 у виконанні Оксани Воронової та Марії Тітової, концертмейстер Ольга Ващук. Домінантою цього концерту стало виконання Сонати ре мінор для віолончелі та ф-но у виконанні Ольги Мільграндт та Наталії Мамедьярової. На концерті серед слухачів були присутні представники з КНР, які познайомилися з експозицією музею композитора.

2017 року Музеєм-квартирою В. С. Косенка було започатковано регулярний цикл концертів камерно-інструментальної музики «Музичні зустрічі в четвер», який став продовженням традиції прижиттєвого музикування в родині Косенків. Автором проєкту є професор кафедри камерного ансамблю НМАУ ім. П. І. Чайковського, відома в Україні і за кордоном піаністка Леся Гришко. З того часу під її керівництвом і за її участю щомісячно відбуваються концерти європейської та української камерної музики. В рамках фестивалю 29 листопада відбувся великий монографічний камерний концерт, де у високопрофесійному виконанні прозвучали Скрипкова соната, Класичне тріо та інші камерні твори В. Косенка.

Поряд з цим, професорсько-викладацький склад і студенти кафедри загального та спеціалізованого фортепіано НМАУ ім. П. І. Чайковського 30 жовтня 2018 року у Малій залі НМАУ підготували і представили на розсуд слухачів концертну програму під однойменною назвою «У сузір’ї Віктора Косенка». У концерті взяли участь відомі піаністи та викладачі, серед яких канд. мистецтвознавства, проф. Шестеренко І. В., канд. мистецтвознавства, доцент Омельченко Т. А., канд. мистецтвознавства, доцент Рябов І. С. Вступне слово заві­дувачки кафедри, канд. мистецтвознавства, професора Наталії Олександрівни Лукашенко та спогади вдови відомого піаніста, педагога, багаторічного виконавця фортепіанних творів В. Косенка Павла Батюшкова Ольги Батюшкової особливо зворушили слухачів.

Згодом, доцент кафедри, кандидат мистецтвознавства Тетяна Андріївна Омельченко підготувала зі студентами класу цикл «24 дитячі п’єси для фортепіано». Мистецька подія знакова тим, що повністю цикл В. С. Косенка звучить не часто. Концертне виконання циклу відбулось не лише у стінах НМАУ ім. П. І. Чайковського, але і в Музеї-квартирі В. С. Косенка.

Передусім відомо, що Віктор Косенко і до нашого часу є неперевершеним фортепіанним композитором і має більше творів у цьому жанрі, ніж будь хто з українських митців. Однак виконуються з них небагато. Один з магістральних концертів фестивалю, який 21 жовтня на високому рівні підготовлений і представлений піаністом-солістом, ансамблістом і педагогом Миколою Чикаренком вмістив усі три фортепіанні сонати митця: №1 сі бемоль мінор тв.13, №2 до дієз мінор тв.14, №3 сі мінор, тв.15, а також вибрані романси та мініатюри, а саме три Мазурки тв. 3. Романси майстерно заспівала викладач Черкаського музичного училища імені С. Гулака-Артемовського Олеся Рожкова (сопрано).

За ініціативою та участю піаніста Миколи Чикаренка 2 листопада було проведено знаковий концерт «Косенко & Лятошинський». У програмі звучали «Дві поеми» для фортепіано В. С. Косенка, поема «Бажання» сі мінор тв.11 №1, поема «Фантастична-трагічна» для фортепіано, написана 1921 року і присвячена Ангеліні Канеп – дружині композитора.

Також у виконанні Аліни Федорової (сопрано) прозвучали декілька романсів В. Косенка «Вони стояли мовчки», поезія В. Стражева тв.7 №2, «Колискова» сл. О. Блока тв.7 №7 та «Говори, говори» поезія В. Лихачова тв. 7 №11, написані 1922 року у Житомирі. У програмі звучала Соната для скрипки і фортепіано тв. 19 (1926) Б. Лятошинського. Три романси на вірші О. Пушкіна тв. 27 «Узгір’я Грузії», «Три ключі», «Там на березі».
Відома скрипалька Янжима Морозова з піаністом Миколою Чикаренком виконали Сонату для скрипки та ф-но тв. 18 Віктора Косенка, написану 1927 року. Кульмінаційним моментом імпрези стало виконання музики до театральних вистав В.С. Косенка. А саме прозвучала музика до п’єси Ю. О’Нейля «Любов під в’язами», написаної 1927 – 1928. А також Інтродукція та Пролог з музики до п’єси «Фея гіркого мигдалю» І. Кочерги. Завдяки Миколі Чикаренку, в рамках фестивалю прозвучали твори цього жанру у виконанні Янжими Морозової (скрипка), Ольги Рябової (скрипка), Тетяни Гречанівської (віолончель) та Миколи Чикаренка (фортепіано).

Важливо, що Перший косенківський фестиваль підтримала одна з найповажніших концертних установ України – Національна філармонія України, з якою останнім часом у музею склались тісні творчі взаємини. Так, до 155 концертного сезону Національної філармонії України за пропозицією музею було заплановано низку концертних програм у Музеї В. С. Косенка та інших майданчиках, які також увійшли до програми фестивалю. 22 листопада в рамках фестивалю для вдячних слухачів прозвучала програма з творів В. С. Косенка «Присвята Майстру» у виконанні знаних солістів Національної філармонії України Тетяни Андрієвської (фортепіано), Людмили Ткач (сопрано), Анатолія Юрченка (баритон), Юрія Федорова (баян).

6 грудня Національна філармонія запропонувала слухачам сольний концерт баяніста Івана Чурилова під назвою «Музика, перевірена часом» за участю Ольги Єременко (художнє слово). Серед творів світової класики звучали також твори В. Косенка в аранжуванні для баяна Віталія Марченка, який свого часу переклав для готово-виборного баяна і записав на компакт-диск «11 етюдів у формі старовинних танців» В. Косенка.

Приємно зауважити, що під час фестивальних заходів декілька разів прозвучали романси та окремі масштабні твори, серед яких віолончельна соната, причому у виконанні різних артистів. Так, 25 листопада в Музеї-квартирі В. С. Косенка відбулась концертна програма «Присвята В. С. Косенку» за участю Якова Душакова (віолончель), Андрія Бондаренка (фортепіано) та інших. Прозвучала Соната ре мінор для віолончелі і фортепіано тв. 10 у трьох частинах, написана 1923 року у Житомирі. Твір виконувався в авторській редакції, надрукованій у Харкові ДВУ у 1930 році. Як відомо, твір автор присвятив одному з учасників житомирського камерно-інструментального тріо віолончелісту Василю Юрійовичу Коломойцеву, який разом зі скрипалем Всеволодом Григоровичем Скороходом та піаністом В. Косенком виконали впродовж більше 200 концертів у Житомирі та інших містах.

Музейний фестиваль набув статусу міжнародного завдяки участі американського піаніста українського походження Олександра Березовського (Бостон, США) та вокаліста Лукаса Дзе (Гон Конг). 7 грудня виконавці запропонували слухачам вокальні твори В. Косенка та Ф. Шуберта. Також Олександр Березовський виступив 9 грудня у концерті фортепіанних та вокальних творів зі співачкою та піаністкою Аліною Грегуль (Україна – Італія).

З циклу «Учні і послідовники В. Косенка» 15 грудня відбувся вечір пам’яті педагога Київ­ської консерваторії Оксани Григорівни Холодної, сестра якої, серед інших, – Наталя Григорівна Холодна була студенткою Київської консерваторії класу професора В. Косенка. На вечір-концерт були запрошені відомі піаністи-солісти Національної філармонії Украї­ни – випускники класу О. Г. Холодної: народний артист України Валерій Матюхін, Заслужена артистка України Неліда Афанасьєва, Олена Арендаревська, Інесса Порошина, донька Оксани Холодної піаністка Олена Холодна, учні та педагоги Дитячої школи мистецтв №5 імені Л. Ревуцького на чолі з педагогом Людмилою Вікторівною Корбут.
Відома українська співачка Світлана Клочкова-Коваленко у співпраці з піаністкою Наталією Скворцовою підготували велику вокальну програму з романсів та обробок українських народних пісень Віктора Косенка. Концерт під назвою «І знов душа моя» з успіхом прозвучав 16 грудня у

Музеї-квартирі В. С. Косенка, а також у Київській бібліотеці імені М. Реріха та Національному музеї літератури.
Яскравою кульмінацією форуму стала підготовка і проведення 29 листопада Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції «Віктор Косенко, його доба і культура ХХІ сто­ліття». У роботі конференції взяли участь вчені, науковці, педагоги, аспіранти та студенти з Києва, Одеси, Харкова, Львова, Житомира, Сум та інших регіонів України. Роботу було організовано у 4 секціях. Приємно відзначити, що на пленарне та секційні засідання конференції завітала велика делегація студентів та викладачів Житомирського музичного училища імені В. Косенка. Учасники та гості конференції мали змогу відвідати Кабінет-музей Б. Лятошинського у київській квартирі, де жив і працював композитор, друг і сучасник В. Косенка. Також для учасників конференції студенти Національного університету театру кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого представили виставу за п’єсою Галини Павленко «Ангеліна, янгол мій», яка висвітлює сторінки життя і творчості В. С. Косенка та його родини. Режисером-постановником виступила авторка Галина Павленко.

21 грудня у концертній залі НСКУ з успіхом відбувся великий Гала-концерт з нагоди закриття І Міжнародного фестивалю-марафону «У сузір’ї Віктора Косенка», присвяченого 80-річчю Меморіального музею-квартири В. С. Косенка. Варто наголосити, що працівники музею, формуючи програму Гала-концерту фестивалю, запросили найкращих виконавців, які брали участь у заходах фестивалю. Усі вони відгукнулися і взяли участь у великому концерті.

Таким чином, Перший фестиваль «У сузір’ї Віктора Косенка – 2018» переріс у фестиваль-марафон через значну кількість виконавців, які взяли участь у заходах фестивалю, а також набув статусу міжнародного.

Проведення Першого фестивалю, присвяченого творчості В. Косенка мало потужний вплив на популяризацію творчої спадщини В. Косенка майже усіх жанрів. Завдяки фестивалю у середовищі науковців з новою силою активізувалась робота з дослідження забутих і невідомих сторінок з життя і творчості композитора і його родини. Передусім цьому сприяла робота в рамках фестивалю Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції «Віктор Косенко, його доба і культура ХХІ століття».

Успішне проведення Першого фестивалю дало поштовх до створення у 2019 році у Києві нового колективу – Камерно-інструментального тріо ім. В. С. Косенка у складі Олесі Завади (скрипка), Сергія Вакуленка (віолончель) та Анастасії Толстоног (фортепіано).

Колектив знаних не лише в Україні, але й у світі музикантів підготував декілька концертів у музеї-квартирі В. С. Косенка, НБУВ ім. В. І. Вернадського, Чернігівській обласній філармонії, популяризуючи не лише творчість і громадську діяльність В. Косенка, але і інших українських та європейських композиторів, твори яких лунали також у виконанні уславленого косенківського камерного тріо у 20-х роках ХХ століття.

Отже, ім’я Віктора Косенка у наші дні не забуто. До 125-річного ювілею композитора заплановано низку музичних, наукових та просвітницьких заходів. Музей композитора у співдружності з музикантами-ентузіастами зберігає пам’ять про В. Косенка та членів його родини, популяризує творчість митця та продовжує культурно-просвітницьку місію.